Притчи 1
1 Притчи на Давидовия син Соломон, Израилев цар,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 Записани за да познае някой мъдрост и поука, За да разбере благоразумни думи,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 За да приеме поука за мъдро постъпване, В правда, съдба и справедливост,
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 За да се даде остроумие на простите, знание и разсъждение на младежа,
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 За да слуша мъдрият и да стане по-мъдър И за да достигне разумният здрави начала,
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 За да се разбират притча и иносказание, Изреченията на мъдрите и гатанките им.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Страх от Господа е начало на мъдростта; Но безумният презира мъдростта и поуката.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Сине мой, слушай поуката на баща си, И не отхвърляй наставлението на Майка си,
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Защото те ще бъдат благодатен венец за главата ти, И огърлица около шията ти.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Сине мой, ако грешните те прилъгват, Да се не съгласиш.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Ако рекат: Ела с нас, Нека поставим засада за кръвопролитие. Нека причакаме без причина невинния,
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Ще намерим всякакъв скъпоценен имот, Ще напълним къщите си с користи,
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Ще хвърлим жребието си като един от нас, Една кесия ще имаме всички;
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Сине мой, не ходи на пътя с тях, Въздържай ногата си от пътеката им,
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Защото техните нозе тичат към злото, И бързат да проливат кръв.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Защото напразно се простира мрежа Пред очите на каква да било птица.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 И тия поставят засада против своята си кръв, Причакват собствения си живот.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Такива са пътищата на всеки сребролюбец: Сребролюбието отнема живота на завладените от него.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Превъзходната мъдрост възгласява по улиците, Издига гласа си по площадите,
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 Вика по главните места на пазарите, При входовете на портите, възвестява из града думите си:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Глупави, до кога ще обичате глупостта? Присмивачите до кога ще се наслаждавате на присмивките си, И безумните ще мразят знанието?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Обърнете се при изобличението ми. Ето, аз ще излея духа си на вас, Ще ви направя да разберете словата ми.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Понеже аз виках, а вие отказахте да слушате, Понеже простирах ръката си, а никой не внимаваше,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 Но отхвърлихте съвета ми, И не приехте изобличението ми,
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 То аз ще се смея на вашето бедствие, Ще се присмея, когато ви нападне страхът,
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 Когато ви нападне страхът, като опустошителна буря, И бедствието ви се устреми като вихрушка, Когато скръб и мъки ви нападнат,
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Тогава те ще призоват, но аз няма да отговоря, Ревностно ще ме търсят, но няма да ме намерят.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Понеже намразиха знанието, И не разбраха страха от Господа,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Не приеха съвета ми, И презряха всичкото ми изобличение,
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Затова, ще ядат от плодовете на своя си път, И ще се наситят от своите си измислици.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Защото глупавите ще бъдат умъртвени от своето си отстъпване, И безумните ще бъдат погубени от своето си безгрижие,
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Но всеки, който ме слуша, ще живее в безопасност, И ще бъде спокоен без да се бои от зло.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
