Марко 4
1 О И когато остана сам, ония, които бяха около Него с дванадесетте, Го попитаха за притчите.
[Ісус] знов почав навчати на березі моря. І зібрався біля Нього великий натовп, так що Він зайшов у човен та сів [у ньому] на морі, а всі люди були біля моря, на березі.
2 И поучаваше ги много с притчи, и казваше им в поучението Си:
Він багато навчав їх притчами й казав до них у Своєму навчанні:
3 Слушайте: Ето, сеячът излезе да сее.
«Слухайте! Ось сіяч вийшов сіяти.
4 И когато сееше, някой зърна паднаха край пътя; и птиците дойдоха и ги изкълваха.
Коли він сіяв, деякі [зерна] впали біля дороги; прилетіли птахи та повидзьобували їх.
5 Други паднаха на канаристо място, гдето нямаше много пръст, и скоро поникнаха, защото нямаше дълбока почва;
Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока.
6 а когато изгря слънцето, пригоряха, и понеже нямаха корен, изсъхнаха.
Коли зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли.
7 И други паднаха между тръните; и тръните порастнаха и ги заглушиха, и не дадоха плод.
Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та задушили їх, і не дали врожаю.
8 А другите паднаха на добрата земя, и даваха плод, който растеше и се умножаваше, и принесоха кое тридесет, кое шестдесет и кое сто.
А інші впали в добру землю та дали врожай, який зійшов, виріс та вродив у тридцять, у шістдесят та в сто разів [більше]».
9 И каза: Който има уши да слуша, нека слуша.
І сказав: «Хто має вуха, щоб слухати, слухайте!»
10 И когато остана сам, ония, които бяха около Него с дванадесетте, Го попитаха за притчите.
Коли Ісус залишився на самоті, ті, що були разом із Ним та дванадцятьма, запитали Його про притчі.
11 И каза им: На вас е дадено да познаете тайната на Божието царство; а на ония, външните всичко бива в притчи;
Він відповів: «Вам дана таємниця Царства Божого, а для тих, хто ззовні, усе в притчах,
12 тъй щото гледащи да гледат, а да не виждат, и слушащи, да слушат, а да не разбират, да не би да се обърнат и да им се прости [греха].
щоб „дивлячись очима, не бачили і, слухаючи вухами, не розуміли, щоб не повернулися і щоб не були прощені!“»
13 И казва им: Не разбирате ли тая притча? А как ще разберете всичките притчи?
Потім сказав: «Невже ви не зрозуміли цієї притчі? Як тоді ви зрозумієте всі притчі?
14 Сеячът сее словото.
Сіяч сіє Слово.
15 А ония край пътя, гдето се сее словото, са тия, които като чуват, Сатана веднага дохожда и грабва посеяното в тях слово.
Те, що посіяне біля дороги, – це ті, що чують Слово; але коли чують, відразу приходить сатана й забирає Слово, посіяне в них.
16 Също и посеяното на канаристите места са тия които, като чуят словото, веднага с радост го приемат;
Посіяне на кам’янисту землю означає тих, що, почувши Слово, відразу з радістю приймають його.
17 нямат, обаче, корен в себе си, но са привременни; после, като настане напаст или гонение, поради словото, веднага се съблазняват.
Але не мають коріння в собі, є тимчасовими. Коли настають труднощі або гоніння за Слово, вони відразу відпадають.
18 Посеяното между тръните са други; те са ония, които са слушали словото;
Посіяне серед тернів означає тих, що чують Слово,
19 а светските грижи, примамката на богатството, и пожеланията за други работи, като влязат, заглушават словото, и то става безплодно. (aiōn g165)
але турботи цього віку, омана багатства та інших бажань придушують Слово, і воно залишається безплідним. (aiōn g165)
20 А посеяното на добрата земя са тия, които слушат словото, приемат го, и дават плод, тридесет, шестдесет, и стократно.
А посіяне в добру землю означає тих, що чують Слово, приймають його та приносять врожай: один у тридцять, інший у шістдесят, інший у сто разів більший».
21 И каза им: Затова ли се донася светилото, за да го турят под шиника или под леглото? Не за това ли, да го поставят на светилника?
[Ісус] сказав їм: «Хіба хтось приносить світильник, щоб поставити його під посудину або під ліжко? Ні, його приносять, щоб поставити на поставець.
22 Защото няма нещо тайно, освен за да се яви; нито е имало нещо спотаено, освен за да излезе наяве.
Бо немає нічого прихованого, що не було б відкритим, і нічого таємного, що не виявилося б.
23 Ако има някой уши да слуша, нека слуша.
Якщо хтось має вуха, нехай слухає!»
24 Каза им тоже: Внимавайте в това, което слушате. С каквато мярка мерите, ще ви се отмери, и ще ви се прибави.
І сказав їм: «Будьте уважні, що ви чуєте. Адже якою мірою міряєте ви, такою і вам виміряють і додадуть вам.
25 Защото който има, нему ще се даде, а който няма, от него ще се отнеме и това, което има.
Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться».
26 И каза: Божието царство е също, както кога човек хвърли семе в земята;
Він сказав: «Царство Боже схоже на чоловіка, який засіяв поле.
27 и спи, и става нощ и ден; а как никне и расте, той не знае.
І чи спить чоловік, чи прокидається, вночі чи вдень, насіння сходить та росте, а як це – він сам не знає.
28 Земята сама по себе си произвежда, първо ствол, после клас, подир това пълно зърно в класа.
Земля сама приносить плід: спочатку стебло, потім колос, а потім повний колос зерна.
29 А когато узрее плодът, начаса изпраща сърпа, защото е настанала жетва.
Коли ж врожай дозріває, він одразу надсилає [женців] із серпами, бо настали жнива».
30 При това каза: На какво да уприличим Божието царство? Или с каква притча да го представим?
І сказав Він: «До чого подібне Царство Боже? Якою притчею його пояснити?
31 То прилича на синапово зърно, което, когато се посее в земята, е по-малко от всичките семена, които са на земята;
Воно подібне до гірчичного зерна. Коли його сіють у землю, воно є найменшим серед усього насіння на землі,
32 но когато се посее, расте, и става по-голямо от всичките злакове, и пуска големи клони, така че под сянката му могат да се подслонят небесните птици.
але коли виростає, стає більшим за всі рослини й пускає великі гілки, так що птахи небесні можуть гніздитися в його тіні».
33 С много такива притчи им прогласяше словото, според както можеха да слушат.
Багатьма такими притчами Він говорив їм Слово, стільки, скільки вони могли зрозуміти.
34 А без притча не им говореше; но насаме обясняваше всичко на Своите ученици.
Не говорив їм без притчі, але коли був наодинці зі Своїми учнями, пояснював їм усе.
35 И в същия ден, когато се свечери, Исус им казва: Да минем на отвъдната страна.
Коли настав вечір, Ісус сказав їм: «Переплиньмо на другий бік».
36 И като оставиха народа, вземат Го със себе си в ладията, тъй както бе; и имаше други ладии с Него.
Відпустивши людей, вони сіли в човен, де вже був [Ісус]. Інші човни попливли за ними.
37 И дига се голяма ветрена буря, и вълните се нахвърляха в ладията, тъй че тя вече се пълнеше с вода.
І здійнялася велика буря, і хвилі почали заливати човен, так що він вже наповнювався водою.
38 А Той беше в задната част, заспал на възглавница; и те Го събуждат и Му казват: Учителю! Нима не Те е грижа че загиваме?
Ісус був на кормі та спав на подушці. Учні розбудили Його, кажучи: ―Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?
39 И Той, като се събуди, смъмра вятъра и рече на езерото: Мълчи! Утихни! И вятърът престана, и настана голяма тишина.
Уставши, Він наказав вітрові та сказав морю: ―Тихо! Заспокойся! Вітер стих, і настала велика тиша.
40 И рече им: Защо сте страхливи? Още ли нямате вяра?
Він сказав їм: ―Чому ви злякалися? Чому ви все ще не маєте віри?
41 И голям страх ги обзе; и те си казаха един на друг: Кой е, прочее, Тоя, че и вятърът и езерото Му се покоряват?
Перелякані, вони казали один одному: ―Хто ж Він такий, що навіть вітер та море підкоряються Йому?
