Лука 24
1 А в първия ден на седмицата, сутринта рано, жените дойдоха на гроба, носещи ароматите, които бяха приготвили.
Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували.
2 О и как нашите главни свещеници и началници Го предадоха да бъде осъден на смърт и Го разпнаха.
І виявили, що камінь від гробниці був відвалений.
3 И като влязоха, не намериха тялото на Господа Исуса.
Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 И когато бяха в недоумение за това, ето застанаха пред тях двама мъже с ослепително облекло.
І раптом перед розгубленими [жінками] з’явилися двоє чоловіків у яскравих одежах.
5 И обзети от страх, те наведоха лицата си до земята; а мъжете им рекоха: Защо търсите живия между мъртвите?
Налякані [жінки] схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих?
6 Няма Го тука, но възкръсна. Спомнете си какво ви говореше, когато беше още в Галилея,
Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї:
7 като казваше, че Човешкият Син трябва да бъде предаден в ръцете на грешни човеци, да бъде разпнат, и в третия ден да възкръсне.
„Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіп’ятий, а третього дня воскресне“».
8 И спомниха си думите му.
І вони пригадали собі слова [Ісуса].
9 И като се върнаха от гроба, известиха всичко това на единадесетте и на всичките други.
Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.
10 А бяха Магдалина Мария, и Иоанна, и Мария Якововата майка и другите жени с тях, които казаха тия неща на апостолите.
То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші [жінки], які сказали про це апостолам.
11 А тия думи им се видяха като празни приказки, и не вярваха.
Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.
12 А Петър стана и изтича на гроба, и, като надникна, видя саваните, сложени отделно; и отиде у дома си, чудейки се за станалото.
Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
13 И, ето, в същия ден двама от тях отиваха в едно село на име Емаус, шестдесет стадии(Около 11 километра.) далеч от Ерусалим.
Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв від Єрусалима й звалося Емаус.
14 И те се разговаряха помежду си за всичко онова, що бе станало.
[Дорогою] вони розмовляли між собою про все, що сталося.
15 И като се разговаряха и разискваха, сам Исус се приближи и вървеше с тях;
А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.
16 Но очите им се удържаха да Го не познаят.
Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.
17 И рече им: Какви са тия думи, които разменявате помежду си, като пътувате? И те се спряха натъжени.
[Ісус] спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку;
18 И един от тях, на име Клеопа, в отговор Му рече: Само ти ли си пришелец в Ерусалим и не знаеш станалото там тия дни?
і один із них, на ім’я Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.
19 И рече им: Кое? А те му рекоха: Станалото с Исуса Назарянина, Който бе пророк, силен в дело и в слово пред Бога и пред всичките люде;
Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.
20 и как нашите главни свещеници и началници Го предадоха да бъде осъден на смърт и Го разпнаха.
Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21 А ние се надявахме, че Той е Онзи, Който ще избави Израиля. И освен всичко това, вече е трети ден, откак стана това.
Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося.
22 При туй и някои жени измежду нас ни смаяха, които като отишли отзарана на гроба,
Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці
23 и не намерили тялото Му, дойдоха и казаха, че видели и видение на ангели, които казали, че Той бил жив.
та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм з’явилися й сказали, що Він живий.
24 И някои от ония, които бяха с нас, отидоха на гроба, и намериха тъй както рекоха жените; а Него не видели.
Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили.
25 И Той им рече: О несмислени и мудни по сърце да вярвате всичко, което са говорили пророците!
Він сказав їм: ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки!
26 Не трябваше ли Христос да пострада така и да влезе в славата Си?
Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою?
27 И като почна от Моисея и от всичките пророци, тълкуваше им писаното за Него във всичките писания.
І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, [що написано] в усіх Писаннях про Нього.
28 И приближиха селото, в което отиваха; Той се държеше, като че отива по-надалеч.
Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі.
29 Но те Го нудеха, казвайки: Остани с нас, защото е привечер, и денят вече е превалил. И Той влезе да остане с тях.
Але вони просили Його, кажучи: ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується. Він увійшов у дім та залишився з ними.
30 И като седна с тях на трапезата, взе хляба и благослови, разчупи и даде им.
Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм.
31 И очите им се отвориха и Го познаха; а Той стана невидим за тях.
Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий.
32 И рекоха помежду си: Не гореше ли в нас сърцето, когато ни говореше по пътя и когато ни тълкуваше писанията?
І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?»
33 И в същия час станаха и се върнаха в Ерусалим, гдето намериха събрани единадесетте и тия, които бяха с тях,
І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34 които и казаха: Господ наистина възкръснал и се явил на Симона.
які говорили, що Господь дійсно воскрес та з’явився Симонові.
35 Те пък разправиха станалото по пътя, и как Го познаха, когато разчупваше хляба.
Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали [Ісуса], коли Він розламав хліб.
36 И когато говореха за това, сам Исус застана посред тях и каза им: Мир вам!
Коли вони ще говорили, Сам [Ісус] з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!»
37 А те се стреснаха и се уплашиха, като мислеха, че виждат дух.
Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа.
38 И Той им рече: Защо се смущавате? И защо се пораждат такива мисли в сърцата ви?
Він же сказав їм: «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях?
39 Погледнете ръцете Ми и нозете Ми, че съм Аз същият; попипайте Ме и вижте, защото дух няма меса и кости, както виждате, че Аз имам.
Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!»
40 И като рече това, показа им ръцете и нозете си.
Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги.
41 Но понеже те от радост още не вярваха и се чудеха, Той рече: Имате ли тук нещо за ядене?
Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: «Чи маєте тут щось поїсти?»
42 И дадоха му част от печена риба [и меден сок].
Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах.
43 И взе та яде пред тях.
Він узяв та їв перед ними.
44 И рече им: Тия са думите, които ви говорих, когато бях още с вас, че трябва да се изпълни всичко, което е писано за Мене в Моисеевия закон, в пророците и в псалмите.
Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».
45 Тогава им отвори ума, за да разберат писанията.
Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання.
46 И рече им: Така е писано, че Христос трябва да пострада и да възкръсне от мъртвите в третия ден,
Та промовив: «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих.
47 и че трябва да се проповядва в Негово име покаяние и прощение на греховете между всичките народи, като се започне от Ерусалим.
І в Його ім’я буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима.
48 Вие сте свидетели на това.
Ви свідки цьому.
49 И, ето, Аз изпращам върху вас обещанието на Отца Ми; а вие стойте в града [Ерусалим], докато се облечете със сила от горе.
І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!»
50 И ги заведе до едно място срещу Витания; и дигна ръцете Си да ги благослови.
Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх.
51 И като ги благославяше, отдели се от тях, и се възнесе на небето.
Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо.
52 И те Му се поклониха, и върнаха се в Ерусалим с голяма радост;
Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим.
53 и бяха постоянно в храма, [хвалещи и] благославящи Бога. [Амин].
І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога. Амінь.
