Йов 9
1 А Иов в отговор рече:
А Йов відповів та й сказав:
2 Наистина зная, че това е така, Но как ще се оправдае човек пред Бога?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 Ако поиска да се съди с Него, Не може да му отговори за едно от хиляда.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 Мъдро сърце и мощна сила има Бог; Кой, като е упорствувал против Него, е благоденствувал?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Той премества планините и те не усещат Когато ги е превърнал в гнева Си.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Той поклаща земята от мястото й, Тъй щото и стълбовете й треперят.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Той заповядва на слънцето, и не изгрява; И туря под печат звездите.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Той сам простира небесата, И стъпва на морските вълни.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Той прави съзвездията - Мечката, Ориона и Плеядите, И скритите пространства на юг.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Той прави велики и неизследими дела. И безбройни чудеса.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Ето, минава край мене, и не Го виждам; Преминава и не Го съглеждам;
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Ако грабна плячка, кой ще Му забрани? Кой ще Му рече: Що правиш?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 Ако Бог не оттегли гнева Си, Горделивите помощници се повалят под Него!
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 Колко по-малко бих могъл аз да Му отговоря И да избера думите си, за да разисквам с Него!
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Комуто, и праведен ако бях, не можех отговори, Но щях да повярвам, че е послушал гласа ми.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 Ако извиках, и ми отговореше, Не щях да повярвам, че е послушал гласа ми.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 Защото ме смазва с вихрушка, И умножава раните ми без причина.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 Не ме оставя да си отдъхна, Но ме насища с горчивини.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 Ако е дума за силата на мощните; Ето ме! Би казал Той; И ако за съд, би казал: Кой ще Ми определи време да съдя?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 Даже ако бях праведен, осъдили ме биха собствените ми уста; Ако бях непорочен, Той би ме показал опърничав.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Макар да бях непорочен, не бих зачитал себе си, Презрял бих живота си.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 Все едно е; затова казвам: Той погубва и непорочния и нечестивия,
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 Ако бичът Му убива внезапно, Той се смее при изпитанията на невинните.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 Земята е предадена в ръцете на нечестивите; Той покрива лицата на съдиите; Ако не, тогава кой е, който прави това?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 А моите дни са по-бързи от бързоходец; Бягат без да видят добро;
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 Преминаха като леки кораби, Като орел, който се спуща върху лова.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 Ако река: Ще забравя оплакването си, Ще оставя желанието си, и ще се утеша.
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 В ужас съм от всичките си скърби Зная, че Ти няма да ме имаш за невинен;
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 Нечестив ще се считам; Защо, прочее, да се трудя напразно?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 Ако се умия със снежна вода, И очистя със сапун ръцете си,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 Ти пак ще ме хвърлиш в тинята, Така щото и самите ми дрехи ще се гнусят от мене.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 Защото Той не е човек, както съм аз, та да Му отговоря И да дойдем заедно на съд.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Няма посредник помежду ни, Който да тури ръката си върху двама ни,
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Нека оттегли от мене тоягата Си, И ужасът Му да не ме уплашва.
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 Тогава ще говоря, и няма да се боя от Него; Защото в себе си не съм така уплашен.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
