Йов 39
1 Знаеш ли времето, когато раждат дивите кози по канарите? Забелязваш ли кога раждат кошутите?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Преброяваш ли колко месеци изпълняват те? Или знаеш ли срока за раждането им?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Когато се навеждат, раждат малките си, Освобождават се от болките си.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Малките им заякват, растат в полето; Излизат и не се връщат вече при тях.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Кой е пуснал на свобода дивия осел? Или кой е развързал връзките на тоя плах бежанец,
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 За кой съм направил пустинята за къща И солената земя за негово жилище?
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Той се присмива на градския шум, Нито внимава на викането на този, който го кара.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Планините, които обикаля, са пасбището му; И търси всякаква зеленина.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Ще благоволи ли дивият вол да ти работи, Или ще нощува ли в твоите ясли?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Можеш ли да впрегнеш дивия вол за оране? Или ще браносва ли той полетата зад тебе?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Ще се облегнеш ли на него, защото силата му е голяма? Или ще повериш ли на него работата си?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Ще се довериш ли на него да ти прибере житото ти И да го събере в гумното ти?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Крилата на камилоптицата пляскат весело; Но крилата и перата й благи ли са?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Защото тя оставя яйцата си на земята И ги топли в пръстта,
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 А забравя, че е възможно нога да ги смаже Или полски звяр да ги стъпче.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Носи се жестоко с малките си, като че не са нейни; Трудът й е напразно, защото не я е грижа за опасности:
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Понеже Бог я е лишил от мъдрост, И не я е обдарил с разум.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Когато стане да бяга Присмива се на коня и на ездача му.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Ти ли си дал сила на коня? Облякъл си врата му с трептяща грива?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Ти ли го правиш да скача като скакалец? Гордото му пръхтене е ужасно.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Копае с крак в долината, и се радва на силата си; Излиза срещу оръжията.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Присмива се на страха и не се бои. Нито се обръща назад от меча,
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Тула по страната му трещи, И лъскавото копие, и сулицата.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 С буйство и ярост той гълта земята; И при гласа на тръбата не вярва от радост.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Щом свири тръбата, той казва: Хо, хо! И от далеч подушва боя, Гърменето на военачалниците и викането.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Чрез твоята ли мъдрост лети на горе ястребът, И простира крилата си към юг?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 При твоята ли заповед се възвишава орелът, И при гнездото си по височините?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Живее по канарите, и там се помещава, По върховете на скалите, и по непроходимите места.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 От там си съзира плячка, Очите му я съглеждат от далеч.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 И пилетата му смучат кръв; И дето има трупове, там е той.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
