Йов 37
1 Да! Поради това сърцето ми трепери И се измества от мястото си.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Слушайте внимателно гърма на гласа Му, И шума, който излиза из устата Му.
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Праща го под цялото небе И светкавицата Си до краищата на земята;
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 След нея рече глас, Гърми с гласа на величието Си, И не ги възпира щом се чуе гласа Му.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Бог гърми чудно с гласа Си, Върши велики дела, които не можем да разбираме;
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Защото казва на снега: Вали на земята, - Също и на проливния дъжд и на поройните Си дъждове;
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Запечатва ръката на всеки човек, Така щото всичките човеци, които е направил, да разбират силата Му.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Тогава зверовете влизат в скривалищата И остават в рововете си.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 От помещението си иде бурята, И студът от ветровете що разпръскват облаците.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Чрез духане от Бога се дава лед, И широките води замръзват;
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Тоже гъстия облак Той натоварва с влага, Простира на широко светкавичния Си облак,
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Които според Неговото наставление се носят наоколо За да правят всичко що им заповядва По лицето на земното кълбо.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Било, че за наказание, или за земята Си, Или за милост, ги докарва.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Слушай това, Иове, Застани та размисли върху чудесните Божии дела.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Разбираш ли как им налага Бог волята Си. И прави светкавицата да свети от облака Му?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Разбираш ли как облаците увисват, Чудесните дела на Съвършения в знание?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Ти, чиито дрехи стават топли, Когато земята е в затишие, поради южния вятър,
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Можеш ли като Него да разпростреш небето, Което, като леяно огледало е здраво?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Научи ни що да Му кажем, Защото поради невежество ние не можем да наредим думите си
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Ще Му се извести ли, че желая да говоря, Като зная че, ако продума човек непременно ще бъде погълнат?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 И сега човеците не могат да погледнат на светлината, Когато блещи на небето, като е заминал вятърът и го е очистил,
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Та е дошло златозарно сияние от север; А как ще погледнат на Бога, у Когото е страшна слава!
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Всемогъщ е, не можем да Го проумеем, превъзходен е в сила; А правосъдието и преизобилната правда Той няма да отврати.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Затова Му се боят човеците; Той не зачита никого от високоумните.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
