Йов 32
1 И така, тия трима човека престанаха да отговарят на Иова, защото беше праведен пред своите си очи.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Тогава пламна гневът на вузеца Елиу, син на Варахиила, от Арамовото семейство. Гневът му пламна против Иова, защото оправдаваше себе си наместо Бога
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 тоже против тримата му приятели пламна гневът му, защото бяха осъдили Иова без да му намерят отговор.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 А Елиу беше чакал да говори на Иова, защото другите бяха по-стари от него.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Но когато Елиу видя, че нямаше отговор в устата на тия трима мъже, гневът му пламна.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Тогава вузецът Елиу, син на Варахиила, в отговор рече: - Аз съм млад, а вие много стари; Затова се посвених, и не смеех да ви явя моето мнение.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Аз рекох: Дните нека говорят, И многото години нека учат мъдрост.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Но има дух в човека; Вдъхновението на Всемогъщия го вразумява.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Не че човеците са велики, за това ще са и мъдри, Нито че са стари, за това ще разбират правосъдието.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Прочее, казвам: Слушайте мене; Нека явя и аз мнението си.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Ето, чаках докато вие говорехте, Слушах разсъжденията ви, Когато търсехте какво да кажете;
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Внимателно ви слушах, И ето, ни един от вас не убеди Иова, Нито отговори на думите му;
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 За да не речете: Ние намерихме мъдрост. Бог ще го свали, а не човек.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Понеже той не е отправил думите си против мене, То и аз няма да му отговоря според вашите речи.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Те се смайват, не отговарят вече, Не намират ни дума да кажат.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 А да чакам ли аз понеже те не говорят, - Понеже стоят и не отговарят вече?
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Нека отговоря и аз от моя страна, Нека явя и аз мнението си.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Защото съм пълен с думи; Духът в мене дълбоко ме притиска.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Ето коремът ми е като вино неотворено, Близо е да се разпукне като нови мехове.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Ще проговоря, за да ми стане по-леко; Ще отворя устните си и ще отговоря.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Далеч от мене да гледам на лице, Или да полаская човека.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Защото не зная да лаская; Иначе Създателят ми би ме отмахнал веднага.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
