Йов 21
1 Тогава Иов в отговор рече:
А Йов відповів та й сказав:
2 Слушайте внимателно говоренето ми, И с това ме утешавайте.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
3 Потърпете ме, и аз ще говоря; А след като изговоря, присмивайте се.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
4 За човека ли се оплаквам аз? А как да се не утесни духът ми?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
5 Погледнете на мене, и почудете се, И турете ръка на устата си.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
6 Само да си наумя тия въпроси ужасявам се, И трепет обзема снагата ми.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
7 Защо живеят нечестивите, Остаряват; даже стават и много силни.
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
8 Чадата им се утвърждават заедно с тях пред лицето им, И внуците им пред очите им.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
9 Домовете им са свободни от страх; И Божията тояга не е върху тях.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Говедата им се гонят и не напразно; Юницата им се тели, и не помята.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Пущат чадата си като овце; И децата им скачат.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
12 Пеят при музиката на тъпанчето и арфата, И веселят се при звука на свирката.
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. (Sheol h7585)
14 Все пак казват Богу: Оттегли се от нас, Защото не искаме да знаем пътищата Ти.
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
15 Що е Всемогъщият, та да Му служим? И какво се ползваме, като Го призоваваме?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
16 Ето, щастието им не е в тяхна ръка; Далеч да бъде от мене мъдруването на нечестивите!
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
17 Колко често изгасва светилникът на нечестивите, И дохожда бедствието им върху тях! Бог им разпределя болезни в гнева Си.
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
18 Те са като плява пред вятъра, И като прах от плява, който вихрушката отвява.
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
19 Думате, Бог пази наказанието на тяхното беззаконие за чадата им. По-добре нека въздаде на сами тях, за да го усещат;
„Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
20 Собствените им очи нека видят гибелта им, И сами те нека пият от гнева на Всемогъщия.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
21 Защото какво наслаждение от дома си има нечестивият след себе си, Когато се преполови числото на месеците му?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Ще научи ли някой Бога на знание, Тъй като Той съди високите?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
23 Един умира в пълно благополучие, Като е във всичко охолен и спокоен;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
24 Ребрата му са покрити с тлъстина, И костите му са напоени с мозък.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
25 А друг умира в душевна горест, Като никога не е ял с весело сърце.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
26 Заедно лежат в пръстта, И червеи ги покриват.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
27 Ето, зная мислите ви И хитруванията ви за съсипването ми.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
28 Защото думате: Где е къщата на княза? И где е шатърът, гдето живееха нечестивите?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
29 Не сте ли попитали минаващите през пътя? И не разбирате ли бележитите им примери,
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
30 Че нечестивият се пази за ден на погибел, И че в ден на гняв ще бъде закаран?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
31 Кой ще изяви пред лицето му неговия път? И кой ще му въздаде за онова, което е сторил?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
32 Но и той ще бъде донесен в гроба, И ще пази над гробницата си.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
33 Буците на долината ще му бъдат леки; И всеки човек ще отиде подир него, Както безбройни са отишли преди него,
Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
34 Как, прочее, ми давате празни утешения, Тъй като в отговорите ви остава само лъжа?
І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
