Йов 16
1 Тогава Иов в отговор рече:
А Йов відповів та й сказав:
2 Много такива неща съм слушал; Окаяни утешители сте всички.
„Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!
3 Свършват ли се празните думи? Или що ти дава смелост, та отговаряш?
Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?
4 И аз можех да говоря като вас; Ако беше вашата душа на мястото на моята душа, Можех да натрупам думи против вас И да клатя глава против вас.
I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,
5 Но аз бих ви подкрепил с устата си, И утехата си от устните ми би олекчила скръбта ви.
уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Ако говоря, болката ми не олеква; И ако мълча, до колко съм по-на покой?
Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?
7 Но сега Той ме много умори; Ти запусти цялото ми семейство.
Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,
8 Набръчкал си ме в свидетелство против мене; И мършавостта ми се издига срещу мене И заявява в лицето ми.
і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!
9 Разкъсва ме в гнева Си, и ме мрази; Скърца със зъбите Си против мене; Неприятелят ми остри очите си върху мене.
Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...
10 Зяпат против мене с устата си, Удрят ме по челюстта с хулене, Трупат се всички против мене.
Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:
11 Бог ме предаде на неправедния, И ме хвърли в ръцете на нечестивите.
Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.
12 Бях в охолност, но Той ме разкъса, Дори хвана ме за врата и строши ме, И постави ме за Своя прицел.
Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Стрелците Му ме обиколиха; Пронизва бъбреците ми, и не щади; Излива жлъчката ми на земята.
Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.
14 Съсипва ме с удар върху удар; Спуска се върху мене като исполин.
Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.
15 Вретище съших върху кожата си, И окалях рога си в пръстта.
Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.
16 Лицето ми подпухна от плач, И мрачна сянка има върху клепачите ми,
Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,
17 Ако и да няма неправда в ръцете ми, И да е чиста молитвата ми.
хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!
18 О земле, не покривай кръвта ми! И за вика ми да няма място за почивка.
Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —
19 Ето и сега, свидетелят ми е на небеса, И свидетелството ми във височините.
бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.
20 Моите приятели ми се присмиват; Но окото ми рони сълзи към Бога,
Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,
21 Дано Той сам защити човека пред Бога. И човешкия син пред ближния му!
і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —
22 Защото като се изминат малко години Аз ще отида на път, отгдето няма да се върна.
бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
