Яков 3
1 Братя мои, не ставайте мнозина учители, като знаете, че ще приемем по-тежко осъждане.
Брати мої, хай не буде [серед вас] багато вчителів, бо ви знаєте, що ми отримаємо суворіший суд.
2 Защото всички ние в много неща грешим; а който не греши в говорене, той е съвършен мъж, способен да обуздае и цялото тяло.
Адже всі ми часто спотикаємося. Якщо хтось не спотикається в слові, це людина досконала, спроможна приборкати все тіло.
3 Ето, ние туряме юздите в устата на конете, за да ни се покоряват, и обръщаме цялото им тяло.
Ось і коням ми вкладаємо вудила в рот, щоб нам корилися, та керуємо усім [їхнім] тілом.
4 Ето, и корабите, ако да са толкова големи, и се тласкат от силни ветрове, пак с твърде малко кормило се обръщат на където желае кормчията.
Подібно й з кораблями: хоч які великі й гнані сильними вітрами, але скеровуються малим кермом, куди бажає керманич.
5 Така и езикът е малка част от тялото, но много се хвали. Ето, съвсем малко огън, колко много вещество запалва!
Так само і язик: маленький орган та великими [речами] вихваляється. Ось який малий вогонь, а запалює такий великий ліс.
6 И езикът, тоя цял свят от нечестие, е огън. Между нашите телесни части езикът е, който заразява цялото тяло и запалва колелото на живота, ни, а сам той се запалва от пъкъла. (Geenna g1067)
Язик також є вогнем. Язик – це світ неправди, встановлений між нашими органами. [Він] опоганює все тіло й запалює коло життя, [сам] підпалюючись від Геєни. (Geenna g1067)
7 Защото всякакъв вид зверове, птици, гадини, и морски животни се укротяват и укротени са били от човечеството;
Адже кожен вид звірів і птахів, плазунів і морських тварин може бути приборканий і приборкується людиною.
8 но езикът никой човек не може да укроти; буйно зло е, пълен е със смъртоносна отрова.
А язика ніхто з людей приборкати не може: він – невгамовне зло, повне смертоносної отрути.
9 С него благославяме Господа и Отца, и с него кълнем човеците създадени по Божие подобие!
Ним благословляємо Господа й Отця і ним же проклинаємо людей, створених за Божою подобою.
10 От същите уста излизат благословения и проклятия! Братя мои, не трябва това така да бъде.
З того ж рота виходить благословення й прокляття. Брати мої, не годиться, щоб так воно було.
11 Изворът пуща ли от същото отверстие сладка и горчива вода?
Хіба з одного джерела тече солодка й гірка вода?
12 Възможно ли е, братя мои смоковницата да роди маслини, или лозата смокини? Така също не може солената вода да дава сладка.
Брати мої, чи може смоковниця родити оливки, а виноградна лоза – смокви? Так само й солончак [не може] давати солодкої води.
13 Кой от вас е мъдър и разумен? Нека показва своите дела чрез добрият си живот, с кротостта на мъдростта.
Хто є мудрий і досвідчений між вами? Нехай він покаже своєю гідною поведінкою, що його вчинки [зроблені] з лагідністю, [яку дає] мудрість.
14 Но ако в сърцето си имате горчива завист и крамолничество, не се хвалете и не лъжете против истината.
Якщо ж ви маєте у вашому серці гірку заздрість і суперництво, не вихваляйтеся й не брешіть проти істини.
15 Това не е мъдрост, която слиза отгоре, но е земна, животинска, бесовска;
Це не та мудрість, яка сходить згори, а земна, плотська, бісівська.
16 защото, гдето има завист и крамолничество, там има бъркотия и всякакво лошо нещо.
Бо де є заздрість і суперництво, там безладдя й усяке зле діло.
17 Но мъдростта, която е отгоре, е преди всичко чиста, после миролюбива, кротко умолима, пълна с милост и добри плодове, примирителна, нелицемерна.
А мудрість, [яка сходить] згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, слухняна, повна милосердя й добрих плодів, неупереджена, нелицемірна.
18 А плодът на правдата се сее с мир от миротворците.
Бо плід праведності сіється в мирі тими, хто творить мир.
