Битие 8

1 Тогава си спомни Бог за Ноя и за всичко живо и за всичкия добитък, що бяха с него в ковчега; и Бог накара вятър да мине по земята, та водите престанаха.

І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.

2 Тоже се затвориха изворите на бездната и небесните отвори, и дъждът от небето спря.

І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.

3 Малко по малко водите се оттеглиха от земята и подир сто и петдесет дни водите взеха да намаляват.

І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.

4 А на седемнадесетия ден от седмия месец ковчегът заседна върху Араратските планини.

А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.

5 Водите намаляваха непрестанно до десетия месец; и на първия ден от десетия месец върховете на планините се показаха.

І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.

6 После, след четиридесет дни, Ной отвори прозореца на ковчега, що беше направил;

І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.

7 и изпрати гарван, който, като излезе, отиваше насам натам докато пресъхнаха водите на земята.

І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.

8 Тогава изпрати гълъб, за да види дали са престанали водите по лицето на земята.

І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.

9 Но гълъбът, понеже не намери почивка за нозете си, върна се при него в ковчега, защото водата бе още по лицето на цялата земя. И той простря ръка та го взе, и внесе го при себе си в ковчега.

Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.

10 А като почака още седем дни, пак изпрати гълъба от ковчега.

І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.

11 И надвечер гълъбът се върна при него, и ето, имаше в устата си пресен маслинен лист; така Ной позна, че водата е спаднала по земята.

І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.

12 След това той почака още седем дни, и изпрати гълъба; но той не се върна вече при него.

І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.

13 В шестстотин и първата година на Ноевия живот, на първия ден от първия месец, водата пресъхна на земята; и Ной, като дигна покрива на ковчега, погледна, и, ето, повърхността на земята бе изсъхнала.

І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!

14 А на двадесет и седмия ден от втория месец земята съвършено изсъхна.

А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.

15 Тогава говори Бог на Ноя, казвайки:

І промовив Ноєві Господь, кажучи:

16 Излез от ковчега, ти, жена ти, синовете ти и жените им с тебе.

„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.

17 Изведи със себе си всичко живо от всяка твар, що е с тебе, - птици, добитък и всичките животни които пълзят по земята, за да се разплодяват по земята, да раждат и да се умножават по земята.

Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.

18 Ной излезе, и с него синовете му, жена му и снахите му;

І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.

19 излязоха от ковчега и всичките животни, всичките птици, всичко, що се движи по земята според родовете си.

Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.

20 И Ной издигна олтар на Господа; и взе от всяко чисто животно и от всяка чиста птица, та ги принесе за всеизгаряне на олтара;

І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.

21 и Господ помириса сладко благоухание; и рече Господ в сърцето Си: Не ще проклинам вече земята, поради човека, защото помислите на човешкото сърце са зло още от младините му, нито ще поразя вече друг път всичко живо както сторих.

І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.

22 Догде съществува земята, сеитба и жътва, студ и горещина, лято и зима, ден и нощ няма да престанат.

Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“

A Dove is Sent Forth from the Ark