2 Царе 22
1 Тогава Давид изговори Господу думите на тая песен, в деня, когато Господ го беше избавил от ръката на всичките му неприятели и от ръката на Саула;
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 и рече: - Господ е скала моя, крепост моя, и Избавител мой;
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 Бог е канара моя, на Когото се надявам, Щит мой, и рога на избавлението ми; Висока моя кула е, и прибежище ми е, Спасител мой е; Ти ме избавяш от насилие.
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Ще призова Господа, Който е достохвален; Така ще бъда избавен от неприятелите си.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 Защото вълните на смъртта ме окръжиха, Порои от беззаконие ме уплашиха;
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 В утеснението си призовах Господа, И към Бога мой викнах; И от храма Си Той чу гласа ми, И викането ми стигна в ушите Му.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Тогаз са поклати и потресе земята; Основите на небето се разлюляха И поклатиха се, защото се разгневи Той.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Дим се издигаше из ноздрите Му, И огън из устата Му поглъщаше; Въглища се разпалиха от Него.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 Той сведе небето и слезе, И мрак бе под нозете Му.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 Възседна на херувими и летя, И яви се на ветрени крила.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 Положи за скиния около Си тъмнината. Събраните води, гъстите въздушни облаци.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 От святкането пред Него Огнени въглища са разпалиха.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 Гръмна Господ от небето, Всевишният даде гласа Си;
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 И прати стрели та ги разпръсна, Светкавици та ги смути.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 Тогава се явиха морските дълбочини, Откриха са основите на света От изобличението на Господа, От духането на духа на ноздрите Му.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 Прати от височината, взе ме, Извлече ме из големи води;
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 Избави ме от силния ми неприятел, От ония, които ме мразеха, Защото бяха по-силни от мене.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 Стигнаха ме в деня на бедствието ми; Но Господ ми стана подпорка.
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 И извади ме на широко, Избави ме, защото има благоволение към мене.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 Въздаде ми Господ според правдата ми; Според чистотата на ръцете ми възнагради ме.
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 Защото съм опазил пътищата Господни, И не съм се отклонил от Бога мой в нечестие.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 Защото всичките Му съдби са били пред мене; И от повеленията Му не съм се отдалечил.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 Непорочен бях пред Него, И опазих се от беззаконието си.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 Затова ми въздаде Господ според правдата ми, Според чистотата ми пред очите Му.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 Към милостивия, Господи, милостив ще се явиш, Към непорочния, непорочен ще се явиш,
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 Към чистия, чист ще се явиш, А към развратния противен ще се явиш,
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 Оскърбени люде ти ще спасиш; А над горделивите с очите Ти за да ги смириш.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 Защото Ти, Господи, си светилник мой; И Господ ще озари тъмнината ми.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 Защото чрез Тебе разбивам полк; Чрез Бога мой прескачам стена.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 Колкото за Бога, Неговият път е съвършен; Словото на Господа е опитано; Той е щит на всички, които уповават на Него.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 Защото кой е бог освен Господа? И кой е канара освен нашият Бог?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 Бог е силната моя крепост, И прави съвършен пътя ми;
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 Прави нозете ми като нозете на елените. И поставя ме на високите ми места;
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 Учи ръцете ми да воюват, Така щото мишците ми запъват меден лък.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 Ти си ми дал и щита на избавлението Си; И Твоята благост ме е направила велик.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Ти си разширил стъпките ми под мене; И нозете ми не се подхлъзнаха.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 Гоних неприятелите си и ги изтребих, И не се върнах докато не ги довърших.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 Довърших ги, стрих ги, та не можаха да се подигнат, А паднаха под нозете ми.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 Защото си ме препасал със сила за бой; Повалил си под мене въставащите против мене.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 Сторил си на обърнат гръб към мене неприятелите ми, За да изтребя ония, които ме мразят.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 Погледнаха, но нямаше избавител, - Към Господа, но не ги послуша,
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 Тогава ти стрих като земния прах, Сгазих ги, както калта на пътищата, и стъпках ги;
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Ти си ме избавил и от съпротивленията на людете ми, Поставил си ме глава на народите; Люде, които не познавах, слугуват ми.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 Чужденците ми се покориха; Щом чуха за мене, те ме и послушаха.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 Чужденците ослабнаха, И разтреперани излязоха из местата, гдето са се затворили.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 Жив е Господ, И благословена да бъде Канарата ми; И да се възвиси Бог, моята спасителна скала,
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 Бог, Който отмъщава за мене, И покорява племена под мене,
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 И Който ме извежда изсред неприятелите ми; Да! възвишаваш ме над въставащите против мене; Избавяш ме от насилника.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Затова, ще Те хваля, Господи, между народите, И на името Ти ще пея.
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 Ти си, Който даваш велико избавление на царя Си, И показваш милосърдие към помазаника Си. Към Давида и към потомството му да века.
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
