1 Летописи 16
1 Така внесоха Божия ковчег та го положиха всред шатъра, който Давид беше поставил за него; и принесоха всеизгаряния и примирителни приноси пред Бога.
І прине́сли вони Божого ковчега, і поставили його в сере́дині скинії, що розтягну́в для нього Давид, і прине́сли цілопа́лення та мирні жертви перед Божим лицем.
2 И когато Давид свърши принасянето на всеизгарянията и примирителните приноси, благослови людете в Господното име.
І покінчи́в Давид прино́сити цілопа́лення та мирні же́ртви, та й поблагослови́в наро́д Ім'я́м Господнім.
3 И даде на всеки човек, мъж и жена, от Израиля, на всекиго по един хляб, по една мръвка месо и по една низаница сухо грозде.
І він поділив для всякого Ізраїлевого му́жа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханце́ві хліба, і по кава́лкові м'яса та по виноградному калаче́ві.
4 И определи известни левити, да служат пред Господния ковчег, да възпоменават, да благодарят и да хвалят Господ Израилевия Бог:
І він попризна́чував перед Господнім ковчегом із Левитів слу́жачих, щоб вони визнава́ли, і прославляли, і хвалили Господа, Бога Ізраїлевого:
5 първият, Асаф; вторият, Захария; после, Еиил, Семирамот, Ехиил, Мататия, Елиав, Ванаия, Овид-едом и Еиил с псалтири и арфи; Асаф с дрънкане на кимвали;
Асаф був головою, а другий по ньому — Захарій, Єіїл, і Шемірамот, і Хіїл, і Маттітія, і Еліяв, і Беная, і Овед-Едом, і Єіїл — на знаря́ддях цитр та на арфах, а Асаф голосно грав на цимба́лах.
6 а свещениците Ванаия и Яазиил с тръби, винаги пред ковчега на Божия завет.
А священики Беная та Яхазіїл — на су́рмах, за́вжди перед ковчегом Божого заповіту.
7 Тогава, в оня ден, Давид за пръв път нареди славославенето на Господа чрез Асафа и братята му, с тия думи:
Того дня, тоді Давид дав уперше псалма на подя́ку Господе́ві через Асафа та братів його:
8 Славословете Господа: призовавайте името Му, Възвестявайте между народите делата Му.
„Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його, серед наро́дів звіщайте про вчи́нки Його́!
9 Пейте Му, и псалмопейте Му; Говорете за всичките Му чудни дела.
Співайте Йому́, грайте Йому́, говоріть про всі чу́да Його!
10 Хвалете Го с неговото Свето име; Нека се весели сърцето на ония, които търсят Господа.
Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шукаючих Господа!
11 Търсете Господа и Неговата сила. Търсете лицето Му винаги.
Пошу́куйте Господа й силу Його́, лице Його́ за́вжди шукайте!
12 Помнете пречудните дела, които е извършил. Знаменията Му и съдбите на устата Му.
Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його
13 Вие, потомство на неговия слуга Израиля, Чада Яковови, избрани Негови.
ви, насіння Ізраїля, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!
14 Той е Господ Бог наш; Съдбите Му са по целия свят.
Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!
15 Помнете всякога завета Му, Словото, което заповяда на хиляда поколения,
Пам'ятайте наві́ки Його заповіта, слово, яке наказав Він на тисячу ро́дів,
16 Завета, който направи с Авраама, И клетвата Му към Исаака,
що склав Він Його з Авраамом, і прися́гу Його — для Ісака.
17 Която и утвърди на Якова за повеление, На Израиля за вечен завет,
І Він поставив його за Зако́на для Якова, Ізра́їлеві — заповітом навіки,
18 Като рече: На тебе ще дам ханаанската земя За дял на наследството ви,
говорячи: „Дам тобі край ханаа́нський, як наділ спна́дщини для вас!“
19 Когато бяха малцина на брой, Малцина и пришелци в нея,
Тоді їх було невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на і́ншій землі,
20 И когато прехождаха от народ в народ, И от едно царства в други люде.
і від наро́ду ходили вони до наро́ду, і від царства до іншого люду.
21 Не остави никого да им напакости; Ей, заради тях царе изобличи,
Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:
22 Казвайки: Да не се допирате до помазаните Ми, И да не сторите зло на пророците Ми.
„Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робіте лихо́го!“
23 Пейте Господу, жители на целия свят; Благовествувайте от ден в ден спасението Му.
Господе́ві співайте, вся зе́мле, з дня-на-день сповіщайте спасі́ння Його!
24 Възвестете между народите славата Му, Между всичките племена чудните Му дела.
Розповідайте про славу Його між пога́нами, про чу́да Його — між усіма наро́дами.
25 Защото е велик Господ и твърде достоен за хвала, И за страхопочитание повече от всички богове.
Бо великий Господь і просла́влений ве́льми, і Він найгрізні́ший над бо́гів усіх!
26 Защото всичките богове на племената са суетни, А Господ направи небесата,
Бо всі бо́ги наро́дів — божки́, а Господь небеса́ сотворив!
27 Слава и великолепие са пред Него, Сила и радост на мястото Му.
Слава та ве́лич — перед лицем Його, сила та радість — на місці Його.
28 Отдайте Господу вие семейства на племената. Отдайте Господу слава и сила.
Дайте Господу, ро́ди наро́дів, дайте Господу славу та силу,
29 Отдайте Господу славата дължима на името Му; Донесете принос и влезте пред Него; Поклонете се Господу с великолепие свето.
дайте Господу славу Йме́ння Його, прино́сьте дарунка й прихо́дьте перед лице Його! Кланяйтеся Господе́ві в вели́ччі святому!
30 Треперете пред Него, жители на целия свят; Защото вселената е утвърдена, та не може да се поклати.
Перед лицем Його затремти́, уся зе́мле, — бо міцно поста́влений все́світ, щоб не захита́вся!
31 Да се веселят небесата, и да се радва светът: И да казват между народите: Господ царува.
Хай небо радіє, і хай весели́ться земля, і хай серед наро́дів говорять: „Царю́є Госпо́дь!“
32 Да бучи морето и всичко що има в него: Нека се радват полетата и всичко що е в тях.
Нехай гримить море й його повнота́, нехай поле радіє та все, що на ньо́му!
33 Тогава ще се радват пред Господа дърветата на дъбравата; Защото иде да съди света,
Тоді перед Господнім лицем дере́ва лісні́ заспівають, бо землю судити йде Він.
34 Славословете Господа, защото е благ, Защото милостта Му е до века;
Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосе́рдя!
35 И речете: Спаси ни, Боже на спасението ни, Събери ни, и избави ни от народите, За да славословим светото Твое име, И да тържествуваме в Твоята хвала.
І промовте: Спаси нас, о Боже спасі́ння нашого, і збери нас, і нас урятуй від наро́дів, щоб дякувати Йме́нню святому Твоє́му, щоб Твоєю хвалитися славою!
36 Благословен да бъда Господ Бог Израилев От века и до века. И всичките люде рекоха: Амин! и възхвалиха Господа.
Благослове́нний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й навіки!“А наро́д увесь сказав: „Амінь“і „Хвала́ Господе́ві!“
37 Тогава Давид остави там, пред ковчега на Господния завет, Асафа и братята му за да служат постоянно пред ковчега, според както беше нужно за всеки ден;
І Давид позоставив там перед ковчегом Господнього заповіту Асафа та братів його, щоб за́вжди служили перед ковчегом, що́ в якій день треба було́,
38 остави и Овид-едома и братята му, шестдесет и осем души; тоже и Овид-едома Едутуновия син и Оса за вратари;
і Овед-Едома та братів його, шістдеся́т і вісьмо́х; а Овед-Едома, Єдутунового сина, та Хоса — за придве́рних;
39 и свещеника Садок и братята му свещениците, пред Господната скиния на високото място, което бе в Гаваон,
а священика Садока та братів його священиків — перед Господнім наметом на па́гірку, що в Ґів'оні,
40 за да принасят всеизгаряне Господу върху олтара за всеизгарянията винаги заран и вечер, точно според както е писано в закона, който Господ даде на Израиля;
щоб прино́сити цілопа́лення для Господа на же́ртівнику цілопа́лення, за́вжди ра́нком та вве́чорі, та на все інше, що написане в Зако́ні Господа, що наказав був Ізраїлеві.
41 и са тях постави Емана, Едутуна, и другите по име определени, които бяха избрани да славословят Господа, защото неговата милост е до века;
А з ними Геман та Єдутун, та решта ви́браних, що були́ докла́дно зазначені поіменно, щоб „Дякувати Господе́ві, бо навіки Його милосе́рдя!“
42 и при тях, то ест, при Емана и Едутуна, имаше тръби и кимвали за ония, които трябваше да свирят с висок глас, и инструменти за Божиите песни. А Едутуновите синове бяха вратари.
А з ними су́рми та цимба́ли для тих, що грають, та знаря́ддя для Божої пісні. А сини Єдутунові — сторожі до брами.
43 И така, всичките люде си отидоха, всеки в къщата си; и Давид се върна да благослови дома си
І порозхо́дився ввесь народ, кожен до дому свого. А Давид вернувся, щоб поблагословити свій дім.
