< Zəbur 90 >
1 Allah adamı Musanın duası. Ey Xudavənd, bütün nəsillərdən bəri Bizə pənah yeri olmusan.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Dağlara təvəllüd verməmişdən əvvəl, Kainatı, dünyanı doğmazdan əvvəl Əzəldən axıradək Allah Sənsən.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 İnsanları torpağa çevirirsən, Deyirsən: «Qoy bəşər övladları toza dönsün».
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Sənin gözündə min il ötən bir günə, Bir gecə növbəsinə bənzər.
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 İnsanları silirsən, çəkilirlər, Elə bil ki yuxudurlar. Sanki sübh çağı yerdə bitən otdurlar,
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 Səhər boy atar, çiçək açar, Axşamsa solar, quruyar.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 Qəzəbindən məhv oluruq, Hiddətindən vəlvələyə düşürük.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Hüzurunda təqsirlərimizi üzə çıxarmısan, Gizli günahlarımıza üzünün işığını salmısan.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Ömür-günümüz Sənin qəzəbin altında keçir, İllərimiz bir nəfəs tək tükənir.
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 Yetmiş il ömür sürərik, Sağlam olsaq, səksənə yetişərik. Ən yaxşı çağımız belə, zəhmətlə, kədərlə keçir, Ömrümüz tez bitir, uçub-gedir.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Axı qəzəbinin gücünü kim dərk edə bilər? Hirsinin vahiməsini kim duya bilər?
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Bizə öyrət nə qədər ömrümüz var, Qoy qəlbimiz hikmətli olsun.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Əl çək, ya Rəbb! Nə vaxtadək qəzəbindən dönməyəcəksən? Sən qullarına rəhm et.
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Səhər-səhər bizə doyunca məhəbbət göstər, Qoy ömrümüz boyu sevinib fərəhlənək.
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Bizi zülmə saldığın günlər qədər, Bəlaya düşdüyümüz illər qədər sevindir.
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Əməllərin qullarına, Əzəmətin övladlarına görünsün.
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 Ey Xudavənd Allahımız, bizimlə xoş rəftar et, Əllərimizin zəhmətini uğurlu et, Bəli, bizim əllərimizin zəhmətini uğurlu et.
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!