Zəbur 74
1 Asəfin maskili. Ey Allah, niyə bizi əbədilik tərk etmisən? Otlağının sürüsünə niyə qəzəbin alovlanıb?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Yada sal keçmişdə satın aldığın icmanı, Özünə xalq etmək üçün azad etdiyin tayfanı, Həm də məskənin olan Sion dağını.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Əbədi viranələrə doğru get, Müqəddəs yerdə hər şeyi düşmən dağıdıb.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Səcdəgahının ortasında düşmənlər nərə çəkdilər, Bu yerə zəfər bayraqlarını keçirtdilər.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 Sıx meşəni budamaq üçün Balta qaldıran adamlara bənzəyirlər.
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 Müqəddəs yerin bütün oyma işlərini Baltalar və çəkiclərlə qırıb tökdülər.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 Sənin Müqəddəs məkanına od vurdular, Adının sakin olduğu yeri uçurub murdarladılar.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 «Bu xalqı biz birgə əzməliyik» deyə düşünərək Ölkədəki bütün səcdəgahları yandırdılar.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Heç bir rəmzimiz görünmür, Daha peyğəmbərimiz yoxdur. Kimsə bilmir, biz nə vaxtadək belə qalacağıq.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 Ey Allah, nə vaxtadək düşmən Səni söyəcək? Yağı əbədilikmi Sənin adına küfr edəcək?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Axı nə üçün əlini geri çəkirsən? Çıxart qoynundan sağ əlini, onları məhv et.
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Ey Allah, əzəldən Padşahımsan, Yer üzünə qurtuluşlar verirsən.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Sən dənizi Öz qüdrətinlə böldün, Dəniz əjdahalarının başlarını əzdin.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Sən Livyatanın başlarını əzdin, Onu çöl heyvanlarına yem etdin.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Sən bulaqlar açıb sellər axıtdın, Həmişəaxar çayları isə qurutdun.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Gündüz də Sənindir, gecə də Sənin, Ayı və günəşi Sən yaratmısan.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Sən quru yerin bütün sərhədlərini qoydun, Həm yayı, həm qışı yaratdın.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Ya Rəbb, unutma, düşmən Səni söyür, Sənin adına axmaq bir xalq küfr edir.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Öz qumrunun canını yırtıcılara vermə, Məzlumlarının həyatını əsla unutma.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Özün bizimlə bağladığın əhdə bax! Zorakılıq yuvaları ölkənin hər zülmət yerinə dolub.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Qoyma əzabkeş yenə də rüsvay olsun, Qoy sənin adına məzlumlar və fəqirlər həmd oxusun.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Qalx, ey Allah, mübarizəni apar, Unutma ki, axmaqlar həmişə Səni söyür.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Düşmənlərinin səsini, Əleyhdarlarının daim yüksələn vəlvələsini unutma.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
