Süleymanin Məsəlləri 26
1 Yay fəslinə qar, biçinə yağış yaraşmadığı kimi Axmağa da şərəf yaraşmaz.
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
2 Sərçənin ora-bura uçduğu kimi, Qaranquşun gəlib-getdiyi kimi Nahaq qarğış da boşdur.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
3 Ata qamçı, eşşəyə noxta necə yaraşırsa, Axmağın kürəyinə də kötək elə yaraşır.
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
4 Axmağa səfehliyinə görə cavab vermə, Yoxsa ona bənzərsən.
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Axmağa səfehliyinə görə elə bir cavab ver ki, Öz gözündə hikmətli görünməsin.
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
6 Kim ki axmaq vasitəsilə xəbər göndərir, Öz ayaqlarını kəsib ziyan çəkənə bənzəyir.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
7 Axmağın ağzından çıxan məsəl Topalın ayağının axsamağına bənzəyir.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
8 Axmağı tərifləmək Sapanda qoyulan daşa bənzəyir.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
9 Sərxoş tikanlı budağı əlində tutduğu kimi Axmaq da məsəl çəkər.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
10 Axmağı, hər yoldan ötəni muzdla tutan Hamını yaralayan naşı oxatan kimidir.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
11 Hansı axmaq öz səfehliyini təkrarlayırsa, Qusduğuna qayıdan itə oxşayır.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
12 Öz gözündə hikmətli sayılanı görmüsənmi? Axmağa ondan artıq ümid var.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
13 Tənbəl deyər: «Yolda aslan var, Şir küçələri dolanır».
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
14 Qapı öz oxu üstündə necə fırlanırsa, Tənbəl də yatağında elə fırlanır.
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
15 Tənbəl əlini qabda olana batırar, Ağzına aparmağa ərinər.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
16 Tənbəl öz gözündə Ağıllı cavab verən yeddi nəfərdən də çox hikmətli görünər.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Ona aid olmayan münaqişəyə qarışan Elə bil küçədəki iti qulaqlarından tutur.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
18 Odlu, öldürücü oxlar atan dəli necədirsə,
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
19 Qonşusunu aldadıb «zarafat etdim» deyən də elədir.
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
20 Odun qurtaranda ocaq sönər, Qeybətçi olmayan yerdə dava bitər.
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
21 Necə ki kömür köz salar, odun alışar, Davakar adam da münaqişəni bu cür alovlandırar.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
22 Qeybətçinin sözləri şirin tikələrə bənzər, Mədənin ən dərin yerlərinə düşər.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
23 Hərarətli dili, şər dolu ürəyi olan insan Gümüşü suya çəkilmiş saxsı qaba oxşayır.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
24 Düşmən kinini dili altında gizlədər, Qəlbində hiyləsini saxlar.
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
25 Onun mehriban danışığına inanma, Qəlbinə yeddi cür iyrənclik doldurub.
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
26 Nifrətini fırıldaqla gizlətsə də, Şəri camaat qarşısında üzə çıxar.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
27 Quyu qazan özü quyuya düşər, Daş isə onu yuvarlayanın üstünə gələr.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
28 Yalan danışan dil sancdığı adamlara nifrətini göstərər, Yaltaqlanan ağız hər yanı xarabaya çevirər.
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
