Süleymanin Məsəlləri 14
1 Hikmətli qadın evini qurar, Səfeh qadın onu öz əli ilə uçurar.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 Düz yol tutan Rəbdən qorxar, Yolunu azan Ona xor baxar.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 Səfeh lovğa sözlərinə görə kötək qazanar, Hikmətlinin dili onu qoruyar.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Öküz olmayan yerdə axur təmiz olar, Amma bol məhsul öküzün gücü ilə yaranar.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 Doğru şahid yalan deməz, Yalançı şahid yalandan üzə durar.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 Rişxəndçi hikmət axtaranda onu tapmaz, Dərrakəli adama bilik tapmaq asan olar.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Axmağın qarşısından çəkil, Onun dilində ağıllı söz tapmazsan.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 Uzaqgörən hikməti ilə öz yolunu anlar, Axmaq səfehliyi ilə öz-özünü aldadar.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 Səfehlər günaha rişxənd edər, Əməlisalehlər bir-birini məmnun edər.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 Ürək öz dərdini bilər, Özgələr onun sevincinə şərik olmaz.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 Şərin evi tar-mar olar, Əməlisalehlərin yurdu çiçək açar.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Yol var ki, insanın qarşısında düz görünür, Amma sonu ölümdür.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Ürək güləndə də qəmli olar, Sevincin sonunda da kədər var.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 Azğın ürəklilər öz yollarının bəhrəsini doyunca yeyir, Yaxşı adam isə əməlinin əvəzini alır.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 Cahil hər sözə inanar, Uzaqgörən hər addımına nəzər salar.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 Hikmətli qorxub pislikdən dönər, Axmaq ehtiyatsızdır, özünə güvənər.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 Hövsələsiz səfeh-səfeh iş görər, Pisniyyət adama nifrət edilər.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Cahil səfehliyi irs alar, Uzaqgörənin başına bilik tacı qoyular.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Pislər yaxşıların qarşısında, Şər adam isə salehin qapısında əyilər.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 Yoxsula qonşusu da nifrət edər, Zəngini isə çox adam sevər.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Qonşusuna xor baxan günaha batar, Məzluma səxavət göstərən nə bəxtiyardır!
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 Şər quranlar yolundan azmırlarmı? Məqsədi xeyirxahlıq olan xeyirxahlığa, sədaqətə çatar.
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 Hər zəhmətdə bir fayda var, Boş sözlər insanı ehtiyac içində qoyar.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 Hikmətlinin başına sərvət tacı qoyular, Axmaqlar səfehliyi ilə tanınar.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 Doğru şahid canları qurtarar, Yalançı şahid hiylə qurar.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 Rəbdən qorxan tam arxayındır, Çünki Rəbb onun övladlarının pənahıdır.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 Rəbb qorxusu həyat qaynağıdır, İnsanı ölüm tələsinə düşməkdən geri qaytarır.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 Padşahın əzəməti xalqın çoxluğu ilə bilinər, Əgər təbəələri olmasa, hökmdar süqut edər.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 Gec qəzəblənənin böyük dərrakəsi var, Hövsələsizlərdən səfehlik çıxar.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Ürəyin rahatlığı cana həyat verər, Paxıllıqsa sümükləri çürüdər.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Kasıba zülm edən Yaradanına xor baxar, Yoxsula lütf göstərən Ona hörmət edər.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Şər adam pisliyi üzündən qovular, Salehin ölümündə belə, pənahı var.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 Hikmət dərrakəlinin qəlbində özünə rahat yuva qurar, Hətta axmaqların arasında da bəlli olar.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 Salehlik bir milləti ucaldar, Günah ümmətləri utandırar.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 Padşah ağıllı qulundan razı qalar, Adbatıransa onun qəzəbinə düçar olar.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
