Əyyub 5
1 Çağır görək sənə cavab verən varmı? Müqəddəslərin hansı birinə üz tutacaqsan?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Səfehi qəzəb öldürər, Nadanı həsəd məhv edər.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Səfehin kök saldığını görərkən Dərhal yurduna lənət etmişəm.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Övladları əmin-amanlıqdan uzaqdır, Məhkəmə qapılarında tapdalanır, Onlara havadar yoxdur.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Məhsullarını aclar yeyir, Tikanlar arasında olanlarını belə, yığırlar, Susayanlar sərvətini udmaq istəyir.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Axı torpaqdan bəla gəlməz, Əzab yerdən bitməz.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Sanki havaya atılan qığılcımdır, İnsan əzab çəkmək üçün doğulur.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Mən olsaydım, Allaha üz tutardım, Müşkül işlərimi Ona tapşırardım.
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Çünki O, dərk etmədiyimiz böyük işləri görür, Saysız xariqələr göstərir.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Yer üzərinə yağış yağdırır, Çöllərə sular axıdır.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Alçaldılanları ucaldır, Yaslıları əmin-amanlığa çıxarır.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Əlləri qurğu qurmağı öyrənməsin deyə Hiyləgərlərin fəndini pozur.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Müdrikləri hiylə qurarkən yaxalayır, Fəndgirlərin oyununa son qoyur.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Gündüzləri qaranlığa dönür, Günorta onlara gecə kimi görünür, Onlar kor kimi əl sürtə-sürtə gəzir.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Yoxsulları isə onların ağızlarındakı qılıncdan qurtarır, Zorakının əlindən alır.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Kasıblar ümid tapır, Haqsızlıq ağzını yumur.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Allahın tərbiyə etdiyi insan nə bəxtiyardır! Sən Külli-İxtiyarın tərbiyəsinə xor baxma.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Çünki O yaralayar, sonra isə sarıyar, Ağrı verər, əlləri ilə sağaldar.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 O, altı dəfə dara düşsən belə, qurtarar, Yeddinci dəfə sənə ziyan dəyməz.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 O səni aclıqda məhv olmaqdan, Döyüşdəki qılıncdan qurtarar.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Kəskin dillərdən uzaq olarsan, Qırğın gələrkən qorxmazsan.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Qırğına, aclığa gülərsən, Vəhşi heyvanlardan qorxmazsan.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Çünki çöldəki daşlarla belə, əhd kəsərsən, Vəhşi heyvanlarla belə, barışarsan.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Çadırının salamat qalacağını bilərsən, Mülkünə baxanda heç bir əskiklik tapmazsan.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Övladlarının necə artdığını görərsən, Nəslin ot kimi bitib qalxar.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Vaxtında yığılan taxıl dərzləri kimi Kama çatıb məzarına gedərsən.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Bax bunu araşdırmışıq, bu həqiqətdir, Onun üçün bunu dinlə və anla».
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
