Əyyub 37
1 Bundan qəlbim çırpınıb yerindən oynayır,
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Dinləyin! Gurlayan səsini dinləyin, Ağzından çıxan harayını eşidin!
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Göy altında, hər yanda səs salır, Yer üzünün dörd bucağında şimşəyini çaxdırır.
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 Ardınca nərə vurur, Əzəmətli səsi ilə gurlayır, Həniri eşidilir, dayanmadan şimşək çaxır.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 Allahın səsi heyrətamiz şəkildə gurlayır, O bizə məlum olmayan böyük işlər görür.
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 Çünki “yerə yağ” deyə qara əmr edir, Leysana “şiddətlə tökül” deyir.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 Yaratdığı bütün insanlar Onun işlərini bilsinlər deyə Hər kəsin əlini işdən saxlayır.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 Heyvanlar yuvalarına çəkilir, Öz yerlərində qalır.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Tufan otağından çıxır, Soyuq şimal yellərindən gəlir.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 Allahın nəfəsi suları dondurur, Ümman sular buz bağlayır.
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Buludlara nəm çəkdirərək yükləyir, Buludlar içindən şimşək səpələyir.
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Buludlar yer üzündə əmrini yerinə yetirmək üçün Onun istəyi istiqamətində dönüb fırlanır.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Bəzən insanları cəzalandırmaq üçün, Bəzən torpağı suvarmaq üçün, Bəzən də sevgisini göstərmək üçün yağış göndərir.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Əyyub, bunu dinlə, Bir dayan, Allahın heyrətamiz işlərindən düşün.
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Allahın buludlar üçün necə nizam qurduğunu bilirsənmi? Buludlarındakı şimşəkdən necə od çıxır?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Buludların tarazlığını, Kamil biliyə malik olanın heyrətamiz işlərini bilirsənmi?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 Səmum küləyi dünyanın nəfəsini kəsərkən Paltarın içərisində istidən huşunu itirirsən.
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Tökmə bürünc ayna kimi möhkəm olan göy qübbəsini Allahla birlikdə sərə bilirsənmi?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Ona nə deyəcəyimizi bizə öyrət, Çünki cəhalətimiz üzündən sözlərimiz nizamsızdır.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Onunla danışmaq istərəm, bu Ona xəbər verilərmi? Kimsə udulmasını istərmi?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Külək qurtaranda, göyü təmizləyəndə Göydə parlayan işığa kimsə baxmaz.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Şimaldan qızılı parıltı görünür, Allah qüdrətli əzəmətində gəlir.
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 Biz Külli-İxtiyarı tapa bilmərik, Qüvvəti möhtəşəmdir. Salehliyi misilsizdir, ədalətlidir, Heç haqsızlıq etmir.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Buna görə insanlar Ondan qorxar, O özünü hikmətli sayanlara baxmaz».
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
