Əyyub 17
1 Taqətim kəsilir, günlərim batır, Məni məzar gözləyir.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Həqiqətən, ətrafıma rişxəndçilər yığılır, Gözüm onların düşmənçiliyini görür.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Ey Allah, Öz hüzurunda mənə zəmanət ver. Başqa kim var ki, mənə zamin dursun?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Çünki onların qəlbini anlayış üçün bağladın, Ona görə onlara zəfər qazandırmayacaqsan.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Pul üçün dostlarını satanın Övladlarının işığı sönəcək.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 Allah məni insanların dilinə saldı, Üzümə tüpürdülər.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Gözümün nuru kədərdən qaraldı, Bütün əzalarım kölgə kimi qaldı.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Buna əməlisaleh insanlar mat qalıb, Günahsızlar allahsızlara qarşı çıxır.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Saleh insanlar öz yolunu tutur, Əlitəmiz olanlar getdikcə güclənir.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Amma hamınız qayıdıb gəlsəniz, Aranızdan bir hikmətli insan tapmaram.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Günlərim ötüşdü, Fikirlərim, arzularım pərən-pərən düşdü.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Onlar gecəni gündüzə çevirir, “Zülmətə işıq yaxındır” deyir.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 Qəbirə “atam sənsən”, Qurda “anam-bacım sənsən” desəm,
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Ümidim hara gedər? Mənim ümidimi kim görər?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
