প্রবচন 4
Послухайте, діти, напу́чення батькового, і прислу́хайтеся, щоб навчитися розуму,
бо даю́ я вам добру науку: зако́на мого не кидайте,
бо сином у ба́тька свого я був, пеще́ний й єдиний у неньки своєї.
4 ৪ তেওঁ মোক শিকাইছিল আৰু মোক কৈছিল, “তোমাৰ হৃদয়ত মোৰ বাক্য ধৰি ৰাখা; মোৰ আজ্ঞাবোৰ পালন কৰা আৰু জীৱন ধাৰণ কৰা।”
І навчав він мене, і мені говорив: Нехай де́ржиться серце твоє моїх слів, стережи́ мої заповіді та й живи!
Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст, —
6 ৬ প্ৰজ্ঞাক ত্যাগ নকৰিবা, তেতিয়া তেওঁ তোমাৰ ওপৰত দৃষ্টি ৰাখিব; তেওঁক প্ৰেম কৰা, আৰু তেওঁ তোমাক সুৰক্ষিত কৰি ৰাখিব।
не кидай її — й вона буде тебе стерегти́! кохай ти її — й вона буде тебе пильнувати!
7 ৭ প্ৰজ্ঞা হৈছে অতি গুৰুত্বপূৰ্ণ বিষয়, সেয়ে প্ৰজ্ঞা অৰ্জন কৰা; আৰু তুমি অৰ্জন কৰা প্রজ্ঞাক সকলোতে ব্যৱহাৰ কৰা, তাতে তুমি বিবেচনা শক্তি লাভ কৰিবা।
Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
8 ৮ প্রজ্ঞাক সস্নেহে প্রতিপালন কৰা, তেওঁ তোমাক উচ্চ স্হানত স্হাপন কৰিব; তুমি তেওঁক আঁকোৱালি ধৰিলে, তেওঁ তোমাক আদৰ কৰিব।
Тримай її ви́соко — і піді́йме тебе, ушанує тебе, як її ти приго́рнеш:
вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
Послухай, мій сину, й бери ти слова́ мої, і помно́жаться роки твойого життя, —
дороги премудрости вчу я тебе, стежка́ми прями́ми прова́джу тебе:
12 ১২ তুমি যেতিয়া খোজ দিবা, তেতিয়া কোনো এজনেও তোমাৰ পথত থিয় নহ’ব; আৰু তুমি দৌৰ মাৰিলেও উজুটি নাখাবা।
коли пі́деш, то крок твій не буде тісни́й, а коли побіжиш — не спіткне́шся!
Міцно тримайся напу́чування, не лишай, його стережи́, — воно бо життя твоє!
На сте́жку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих, —
покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини, —
16 ১৬ কাৰণ তেওঁলোকে কুকৰ্ম নকৰালৈকে তেওঁলোকৰ টোপনি নাহে, আৰু তেওঁলোকে কোনো লোকক উজুটি নোখোৱালৈকে তেওঁলোকৰ টোপনি নাহে।
бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, віді́йметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткну́вся!
Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу́ попива́ють.
А путь праведних — ніби те світло ясне́, що світить все більше та більш аж до по́вного дня!
Дорога ж безбожних — як те́мність: не знають, об що́ спотикну́ться.
Мій сину, прислу́хуйся до моїх слів, до рече́й моїх ухо своє нахили́!
Нехай не віді́йдуть вони від оче́й твоїх, бережи їх в сере́дині серця свого!
22 ২২ কাৰণ যিসকলে সেইবোৰ বিচাৰি পায়, তেওঁলোকৰ বাবে মোৰ বাক্য জীৱনস্বৰূপ, আৰু তেওঁলোকৰ সৰ্ব্বশৰীৰলৈ সুস্বাস্থ্যস্বৰূপ।
Бо життя вони тим, хто їх зна́йде, а для тіла усього його лікува́ння.
Над усе, що лише стереже́ться, серце своє стережи́, бо з нього похо́дить життя.
Відкинь ти від себе лука́вство уст, віддали ти від себе круті́йство губ.
Нехай дивляться очі твої упере́д, а пові́ки твої нехай перед тобою просту́ють.
Стежку ніг своїх ви́рівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
не вступайся ні вправо, ні вліво, — усунь свою но́гу від зла!
