যোব 15
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 ৩ সি জানো নিস্ফল কথাৰে যুক্তি দেখুৱায়, বা অনুপকাৰী বাক্যৰে বাদানুবাদ কৰে? তুমি হ’লে এই সকলোকে কৰিছা,
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 ১১ ঈশ্বৰৰ শান্তনা-বাক্যবোৰ তোমাৰ জ্ঞানত অতি ক্ষুদ্ৰ নে? আৰু তোমাৰ লগত কৰা মৃদু আলাপ ক্ষুদ্ৰ জ্ঞান কৰিছা নে?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 ১৪ মৰ্ত্ত্য নো কি যে, তেওঁ শুচি হ’ব পাৰে? তিৰোতাৰ পৰা জন্মা মনুষ্যই বা কি, তেওঁ যে ধাৰ্মিক হ’ব পাৰে?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 ১৬ তেনেহলে কেনেকৈ ঘৃণনীয় আৰু দুর্নীতিগ্ৰস্ত, জলৰ দৰে অপৰাধ পান কৰোঁতাই কিমান কম পৰিমানে শুচি হ’ব পাৰে।
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 ২৪ ক্লেশ আৰু মনৰ তাপে তাক ভয় দেখুৱায়; যুদ্ধৰ কাৰণে সাজু হোৱা ৰজাৰ দৰে, সেই দুটাই তাক পৰাজয় কৰে।
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 ২৮ আৰু সি জনশূণ্য নগৰত বাস কৰিলে; য’ত কোনো মানুহে বাস নকৰে, শিলৰ দ’ম হবলগীয়া এনে ঘৰত বসতি কৰিলে।
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 ৩০ সি আন্ধাৰৰ পৰা সাৰিব নোৱাৰিব; অগ্নি-শিখা ই তাৰ ডালবোৰ শুকুৱাব, আৰু সি তেওঁৰ মুখৰ ফুঁতে উড়ি যাব।
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
