المَزامِير 116

١ 1 إِنِّي أُحِبُّ الرَّبَّ لأَنَّهُ يَسْمَعُ ابْتِهَالِي وَيَسْتَجِيبُ إِلَى تَضَرُّعَاتِي.

٢ 2 أَمَالَ أُذُنَهُ إِلَيَّ لِذَلِكَ أَدْعُوهُ مَادُمْتُ حَيًّا.

бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кли́катиму в свої дні!

٣ 3 طَوَّقَتْنِي حِبَالُ الْمَوْتِ. أَطْبَقَ عَلَيَّ رُعْبُ الْهَاوِيَةِ. قَاسَيْتُ ضِيقاً وَحُزْناً. (Sheol h7585)

Болі смерти мене оточи́ли і знайшли мене му́ки шео́лу, нещастя та сму́ток знайшов я! (Sheol h7585)

٤ 4 فَدَعَوْتُ الرَّبَّ: آهِ يَا رَبُّ نَجِّ نَفْسِي!

А я в Ім'я́ Господа кличу: „О Господи, ви́зволи ж душу мою!“

٥ 5 الرَّبُّ حَنُونٌ وَبَارٌّ. إِلَهُنَا رَحِيمٌ.

Господь милости́вий та справедливий, і наш Бог милосердний!

٦ 6 الرَّبُّ حَافِظُ الْبُسَطَاءِ. تَذَلَّلْتُ فَخَلَّصَنِي.

Пильнує Господь недосві́дчених, — став я нужде́нний, та Він допомо́же мені!

٧ 7 عُودِي يَا نَفْسِي إِلَى طُمَأْنِينَتِكِ، لأَنَّ الرَّبَّ قَدْ أَحْسَنَ إِلَيْكِ.

Вернися, о душе́ моя, до свого відпочи́нку, бо Госпо́дь робить добре тобі,

٨ 8 لأَنَّكَ يَا رَبُّ أَنْقَذْتَ نَفْسِي مِنَ الْمَوْتِ، وَعَيْنِي مِنَ الدَّمْعِ، وَقَدَمَيَّ مِنَ التَّعَثُّرِ،

бо від смерти Ти ви́зволив душу мою, від сльози́ — моє око, ногу мою від спотика́ння.

٩ 9 لِذَلِكَ أَسْلُكُ بِطَاعَةٍ أَمَامَ الرَّبِّ فِي دِيَارِ الأَحْيَاءِ.

Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!

١٠ 10 آمَنْتُ لِذَلِكَ تَكَلَّمْتُ. أَنَا عَانَيْتُ كَثِيراً.

Я вірив, коли говорив: „Я сильно пригні́чений!“

١١ 11 وَقُلْتُ فِي حَيْرَتِي: «جَمِيعُ الْبَشَرِ كَاذِبُونَ».

Я сказав був у по́спіху: Кожна люди́на говорить неправду!“

١٢ 12 مَاذَا أَرُدُّ لِلرَّبِّ مُقَابِلَ كُلِّ مَا أَبْدَاهُ نَحْوي مِنْ حُسْنِ الصَّنِيعِ؟

Чим я відплачу́ Господе́ві за всі доброді́йства Його на мені?

١٣ 13 سَأَتَنَاوَلُ كَأْسَ الْخَلاصِ، وَأَدْعُو بِاسْمِ الرَّبِّ.

Я чашу спасі́ння прийму́, і прикли́чу Господнє Ім'я́!

١٤ 14 أُوْفِي نُذُورِي لِلرَّبِّ أَمَامَ كُلِّ شَعْبِهِ.

Прися́ги свої Господе́ві я ви́конаю перед усім наро́дом Його́!

١٥ 15 عَزِيزٌ فِي عَيْنَي الرَّبِّ مَوْتُ قِدِّيسِيهِ.

Дорога́ в очах Господа смерть богобі́йних Його!

١٦ 16 آهِ يَا رَبُّ أَنَا عَبْدُكَ. أَنَا عَبْدُكَ وَابْنُ أَمَتِكَ. أَنْتَ حَلَلْتَ قُيُودِي.

О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї неві́льниці, — Ти кайда́ни мої розв'яза́в!

١٧ 17 لَكَ أُقَدِّمُ ذَبَائِحَ الشُّكْرِ، وَأَدْعُو بِاسْمِكَ.

Я жертву подяки Тобі принесу́, і Господнім Ім'я́м буду кли́кати!

١٨ 18 أُوْفِي نُذُورِي لِلرَّبِّ أَمَامَ كُلِّ شَعْبِهِ.

Прися́ги свої Господе́ві я виконаю перед усім наро́дом Його,

١٩ 19 فِي دِيَارِ بَيْتِ الرَّبِّ، فِي وَسَطِكِ يَا أُورُشَلِيمُ. هَلِّلُويَا.

на подві́р'ях Господнього Дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілу́я!