المَزامِير 105

١ 1 قَدِّمُوا الشُّكْرَ لِلرَّبِّ. ادْعُوا بِاسْمِهِ. عَرِّفُوا بِأَعْمَالِهِ بَيْنَ الشُّعُوبِ.

Дякуйте Господу, кличте Ім'я́ Його́, серед наро́дів звіщайте про чи́ни Його!

٢ 2 غَنُّوا لَهُ، اشْدُوا لَهُ. حَدِّثُوا بِكُلِّ عَجَائِبِهِ.

Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чу́да Його́!

٣ 3 تَبَاهَوْا بِاسْمِهِ الْقُدُّوسِ، لِتَفْرَحْ قُلُوبُ طَالِبِي الرَّبِّ.

Хваліться святим Його Йме́нням, хай ті́шиться серце шука́ючих Господа!

٤ 4 اطْلُبُوا الرَّبَّ وَقُوَّتَهُ، الْتَمِسُوا وَجْهَهُ دَائِماً.

Пошу́куйте Господа й силу Його, лице Його за́вжди шукайте!

٥ 5 اذْكُرُوا عَجَائِبَهُ الَّتِي صَنَعَهَا، مُعْجِزَاتِهِ وَأَحْكَامَهُ الَّتِي نَطَقَ بِها.

Пам'ятайте про чу́да Його, які Він учинив, про озна́ки Його та про при́суди уст Його,

٦ 6 يَا ذُرِّيَّةَ إِبْرَاهِيمَ عَبْدِهِ، يَا بَنِي يَعْقُوبَ الَّذِينَ اخْتَارَهُمْ.

ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибра́нці Його́!

٧ 7 هُوَ الرَّبُّ إِلَهُنَا، أَحْكَامُهُ تَمْلأُ الأَرْضَ كُلَّهَا.

Він — Госпо́дь, Бог наш, по ці́лій землі Його при́суди!

٨ 8 لَمْ يَنْسَ عَهْدَهُ قَطُّ وَلَا وَعْدَهُ الَّذِي قَطَعَهُ إِلَى أَلْفِ جِيلٍ،

Він пам'ятає наві́ки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,

٩ 9 الْعَهْدَ الَّذِي أَبْرَمَهُ مَعَ إِبْرَاهِيمَ، وَالْقَسَمَ الَّذِي أَقْسَمَ بِهِ لإِسْحَاقَ.

що склав Він його з Авраа́мом, і прися́гу Свою — для Ісака.

١٠ 10 ثُمَّ ثَبَّتَهُ لِيَعْقُوبَ فَرِيضَةً، وَلإِسْرَائِيلَ مِيثَاقاً أَبَدِيًّا،

Він поставив її за Зако́на для Якова, Ізраїлеві — заповітом навіки,

١١ 11 قَائِلاً: «لَكَ أُعْطِي أَرْضَ كَنْعَانَ نَصِيبَ مِيرَاثٍ لَكُمْ».

говорячи: „Я дам тобі Край ханаа́нський, частину спа́дщини для вас“!

١٢ 12 إِذْ كَانُوا قِلَّةً بَعْدُ، نَفَراً ضَئِيلاً مُتَغَرِّبِينَ فِي الأَرْضِ.

Тоді їх було́ невелике число, нечисле́нні були та прихо́дьки на ній,

١٣ 13 مُتَنَقِّلِينَ مِنْ أُمَّةٍ إِلَى أُمَّةٍ، وَمِنْ مَمْلَكَةٍ إِلَى أُخْرَى.

і ходили вони від наро́ду до наро́ду, від царства до іншого лю́ду.

١٤ 14 فَلَمْ يَدَعْ أَيَّ إِنْسَانٍ يَظْلِمُهُمْ، بَلْ وَبَّخَ مُلُوكاً مِنْ أَجْلِهِمْ.

Не дозво́лив ніко́му Він кри́вдити їх, і за них Він царям докоря́в:

١٥ 15 قَائِلاً: «لَا تَمَسُّوا مُسَحَائِي، وَلَا تُؤْذُوا أَنْبِيَائِي».

„Не дото́ркуйтеся до Моїх помаза́нців, а пророкам Моїм не робі́те лихого!“

١٦ 16 ثُمَّ أَفْشَى مَجَاعَةً فِي الأَرْضِ، وَقَطَعَ الْخُبْزَ قِوَامَ طَعَامِهِمْ.

І покликав Він голод на землю, всяке хлі́бне стебло́ полама́в.

١٧ 17 لَكِنَّهُ أَرْسَلَ أَمَامَهُمْ يُوسُفَ، فَبِيعَ عَبْداً.

Перед їхнім обличчям Він мужа послав, — за раба Йо́сип про́даний був.

١٨ 18 آذَوْا بِالْقُيُودِ قَدَمَيْهِ، وَبِالْحَدِيدِ طَوَّقُوا عُنُقَهُ.

Кайда́нами му́чили но́ги його, залізо пройшло в його тіло,

١٩ 19 إِلَى أَنْ تَحَقَّقَ تَفْسِيرُهُ لِلأَحْلامِ فِي أَوَانِهِ، وَبَرْهَنَتْ كَلِمَةُ الرَّبِّ صِدْقَهُ.

аж до ча́су випо́внення сло́ва Його, — слово Господнє його було ви́явило.

٢٠ 20 فَأَرْسَلَ الْمَلِكُ وَأَطْلَقَهُ، حَاكِمُ الشَّعْبِ حَرَّرَهُ.

Цар послав — і його розв'яза́в, воло́дар народів — і його був звільни́в.

٢١ 21 أَقَامَهُ سَيِّداً عَلَى قَصْرِهِ، وَمُتَسَلِّطاً عَلَى جَمِيعِ أَمْلاكِهِ.

Він настанови́в його паном над домом своїм, і воло́дарем над усім маєтком своїм,

٢٢ 22 يَتَصَرَّفُ بِوُلاتِهِ حَسَبَ مَسَرَّتِهِ، وَيُلَقِّنُ شُيُوخَهُ الْحِكْمَةَ.

щоб в'язни́в він його можновла́дців по волі своїй, а старших його умудря́в.

٢٣ 23 ثُمَّ جَاءَ إِسْرَائِيلُ إِلَى أَرْضِ مِصْرَ. تَغَرَّبَ يَعْقُوبُ فِي بَلَدِ حَامٍ.

І Ізраїль прибув до Єги́пту, і Яків заме́шкав у Ха́мовім кра́ї.

٢٤ 24 فَكَثَّرَ اللهُ شَعْبَهُ، وَجَعَلَهُ أَقْوَى مِنْ أَعْدَائِهِ،

А наро́д Свій Він сильно розмно́жив, і зробив був рясні́шим його від його ворогів.

٢٥ 25 الَّذِينَ حَوَّلَ قُلُوبَهُمْ لِيُبْغِضُوا شَعْبَهُ، وَيَكِيدُوا لِعَبِيدِهِ.

Він переміни́в їхнє серце, щоб народа Його ненави́діли, щоб брались на хи́трощі проти рабів Його.

٢٦ 26 عِنْدَئِذٍ أَرْسَلَ مُوسَى عَبْدَهُ وَهَارُونَ مُخْتَارَهُ.

Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,

٢٧ 27 فَأَجْرَيَا بَيْنَهُمْ آيَاتِهِ، وَصَنَعَا عَجَائِبَ فِي مِصْرَ.

— вони положили були серед них Його ре́чі знаме́нні, та чу́да у Ха́мовім кра́ї.

٢٨ 28 بَعَثَ ظَلاماً، تَغَشَّتْ بِهِ الأَرْضُ، وَلَكِنَّ الْمِصْرِيِّينَ عَانَدُوا كَلِمَتَهُ.

Він темно́ту наслав — і поте́мніло, і вони не проти́вились слову Його.

٢٩ 29 حَوَّلَ مِيَاهَهُمْ إِلَى دَمٍ وَأَمَاتَ أَسْمَاكَهُمْ.

Він перемінив їхню воду на кров, і вмори́в їхню рибу.

٣٠ 30 فَاضَتْ أَرْضُهُمْ ضَفَادِعَ حَتَّى بَلَغَتْ مَخَادِعَ مُلُوكِهِمْ.

Їхній край зарої́вся був жа́бами, навіть в поко́ях царів їхніх.

٣١ 31 أَمَرَ فَأَقْبَلَ الذُّبَابُ وَالْبَعُوضُ فَانْتَشَرَ فِي كُلِّ أَرْضِهِمْ

Він сказав — й прибули́ рої мух, воші в ці́лому о́бширі їхньому.

٣٢ 32 أَمْطَرَ عَلَيْهِمْ بَرَداً وَأَلْهَبَ أَرْضَهُمْ بِالْبُرُوقِ.

Він градом зробив їхній дощ, палю́чий огонь — на їхню землю.

٣٣ 33 ضَرَبَ كُرُومَهُمْ وَتِينَهُمْ، وَهَشَّمَ كُلَّ أَشْجَارِهِمْ

І Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і дереви́ну на о́бширі їхньому повило́млював.

٣٤ 34 أَمَرَ، فَتَوَافَدَ الْجَرَادُ الطَّيَّارُ وَالزَّحَّافُ بِأَعْدَادٍ لَا تُحْصَى،

Він сказав — і найшла сарана́ та гу́сінь без ліку, —

٣٥ 35 فَالْتَهَمَ كُلَّ عُشْبِ أَرْضِهِمْ، وَأَكَلَ ثِمَارَ حُقُولِهِمْ.

усю ярину́ в їхнім кра́ї поже́рла, і плід землі їхньої з'їла.

٣٦ 36 ثُمَّ قَتَلَ الرَّبُّ جَمِيعَ أَبْكَارِ أَرْضِهِمْ، أَوَائِلَ ثِمَارِ خُصُوبَتِهِمْ جَمِيعاً.

I Він повбивав усіх пе́рвістків в їхньому краї, поча́ток усякої їхньої сили.

٣٧ 37 وَأَخْرَجَ شَعْبَهُ مُحَمَّلِينَ بِفِضَّةٍ وَذَهَبٍ، وَلَمْ يَتَعَثَّرْ فِي الْمَسِيرِ مِنْ عَشَائِرِهِمْ وَاحِدٌ.

І Він ви́провадив їх у срі́блі та в золоті, і серед їхніх племе́н не було́, хто б спіткну́вся.

٣٨ 38 فَرِحَ أَهْلُ مِصْرَ بِخُرُوجِهِمْ لأَنَّ رُعْبَهُمْ غَلَبَ عَلَيْهِمْ.

Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напа́в був на них.

٣٩ 39 نَشَرَ سَحَابَةً فَوْقَ شَعْبِهِ، غِطَاءً لَهُمْ، وَأَرْسَلَ نَاراً تُضِيءُ لَهُمْ لَيْلاً.

Він хмару простяг на заслону, а огонь — на осві́тлення ночі.

٤٠ 40 طَلَبُوا طَعَاماً فَبَعَثَ لَهُمْ طُيُورَ السَّلْوَى وَمِنْ خُبْزِ السَّمَاءِ أَشْبَعَهُمْ.

Зажадав був Ізраїль — і Він перепели́ці наслав, і хлібом небесним Він їх годува́в.

٤١ 41 فَلَقَ الصَّخْرَةَ وَفَجَّرَ مِنْهَا الْمِيَاهَ، فَجَرَتْ فِي الصَّحْرَاءِ كَأَنَّهَا نَهْرٌ.

Відчинив був Він скелю — й лину́ла вода, потекли́ були ріки в пустинях,

٤٢ 42 لأَنَّهُ ذَكَرَ كَلِمَتَهُ الْمُقَدَّسَةَ الَّتِي وَعَدَ بِها إِبْرَاهِيمَ عَبْدَهُ.

бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.

٤٣ 43 وَهَكَذَا أَخْرَجَ شَعْبَهُ مِنْ مِصْرَ بِابْتِهَاجٍ وَمُخْتَارِيهِ بِتَرَانِيمِ الظَّفَرِ.

І Він з радістю вивів наро́д Свій, зо співом — вибра́нців Своїх,

٤٤ 44 وَوَهَبَهُمْ أَرَاضِيَ الأُمَمِ، فَامْتَلَكُوا غَلَّاتٍ تَعِبَتْ فِيهَا شُعُوبٌ أُخْرَى.

І їм землю наро́дів роздав, і посі́ли вони працю лю́дів,

٤٥ 45 لِيُمَارِسُوا فَرَائِضَهُ وَيُطِيعُوا شَرَائِعَهُ. هَلِّلُويَا.

щоб вико́нували Його за́повіді, та зако́ни Його берегли́! Алілу́я!