الأمثال 21

١ 1 قَلْبُ الْمَلِكِ فِي يَدِ الرَّبِّ كَجَدَاوِلِ مِيَاهٍ يُمِيلُهُ حَيْثُمَا شَاءَ.

Во́дні пото́ки — царе́ве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеро́вує.

٢ 2 جَمِيعُ تَصَرُّفَاتِ الإِنْسَانِ تَبْدُو نَقِيَّةً فِي عَيْنَيْ نَفْسِهِ، وَلَكِنَّ الرَّبَّ مُطَّلِعٌ عَلَى حَوَافِزِ الْقُلُوبِ.

Всяка дорога люди́ни пряма́ в її о́чах, та керує серцями Госпо́дь.

٣ 3 إِجْرَاءُ الْعَدْلِ وَالْحَقِّ أَكْثَرُ قُبُولاً عِنْدَ الرَّبِّ مِنَ الذَّبِيحَةِ.

Справедливість та правду чинити — для Господа це добірні́ше за жертву.

٤ 4 تَشَامُخُ الْعَيْنَيْنِ مِنْ غَطْرَسَةِ الْقَلْبِ، وَسِرَاجُ الأَشْرَارِ خَطِيئَةٌ.

Муж гордого ока та серця надутого — несправедливий, а світильник безбожних — це гріх.

٥ 5 خُطَطُ الْمُجْتَهِدِ تُفْضِي حَتْماً إِلَى الْخِصْبِ، وَالْعَجُولُ مَصِيرُهُ الْعَوَزُ.

Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапли́вий — на збиток.

٦ 6 ادِّخَارُ الْكُنُوزِ بِلِسَانٍ مُنَافِقٍ، دُخَانٌ مَتَلاشٍ وَفَخٌّ مُمِيتٌ.

Набува́ння майна язико́м неправдивим — це скоромину́ща марно́та шукаючих смерти.

٧ 7 جَوْرُ الأَشْرَارِ يَجْرُفُهُمْ لِرَفْضِهِمْ إِجْرَاءَ الْعَدْلِ.

Насильство безбожних пряму́є на них, бо пра́ва чинити не хо́чуть.

٨ 8 طَرِيقُ الْمُذْنِبِ مُعَوَّجَةٌ، أَمَّا تَصَرُّفُ الزَّكِيِّ فَقَوِيمٌ.

Дорога злочинця крута́, а чистий — прями́й його чин.

٩ 9 الإِقَامَةُ فِي رُكْنِ سَطْحٍ خَيْرٌ مِنْ مُشَاطَرَةِ بَيْتٍ مَعَ زَوْجَةٍ نَكِدَةٍ.

Ліпше жити в куті́ на даху́, ніж з сварливою жінкою в спі́льному домі.

١٠ 10 نَفْسُ الْمُنَافِقِ تَشْتَهِي الشَّرَّ، وَقَرِيبُهُ لَا يَحْظَى بِرِضَاهُ.

Лихого жадає душа нечестивого, і в о́чах його ближній його не отримає милости.

١١ 11 إِذَا عُوقِبَ الْمُسْتَهْزِئُ صَارَ الْجَاهِلُ حَكِيماً، وَإِنْ أُرْشِدَ الْحَكِيمُ اكْتَسَبَ مَعْرِفَةً.

Як карають глумли́вця мудріє безумний, а як мудрого вчать, — знання́ набуває.

١٢ 12 يَتَأَمَّلُ الصِّدِّيقُ فِي بَيْتِ الشِّرِّيرِ، (فَيَرَاهُ) يُلْقَى بِهِ إِلَى الْبَلايَا.

До дому свого пригляда́ється праведний, а безбожний дово́дить до зла.

١٣ 13 مَنْ أَصَمَّ أُذُنَهُ عَنْ صُرَاخِ الْمِسْكِينِ، يَصْرُخُ هُوَ أَيْضاً وَلا مِنْ مُجِيبٍ.

Хто вухо своє затикає від зо́йку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.

١٤ 14 الْهَدِيَّةُ فِي الْخَفَاءِ تُخْمِدُ الْغَضَبَ، وَالرِّشْوَةُ فِي الْحِضْنِ تُسَكِّنُ السَّخَطَ.

Таємний дару́нок пога́шує гнів, а нея́вний гости́нець — лють сильну.

١٥ 15 الْحُكْمُ بِالْعَدْلِ فَرَحٌ لِلصِّدِّيقِ، وَرُعْبٌ لِفَاعِلِي الإِثْمِ.

Радість праведному — правосу́ддя чинити, а злочи́нцеві — страх.

١٦ 16 الرَّجُلُ الشَّارِدُ عَنْ طَرِيقِ الْمَعْرِفَةِ يَسْكُنُ بَيْنَ جَمَاعَةِ الْمَوْتَى.

Люди́на, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.

١٧ 17 عَاشِقُ اللَّذَّةِ فَقِيرٌ، وَالْمُوْلَعُ بِالْخَمْرِ وَالطِّيبِ لَا يَغْتَنِي.

Хто любить весе́лощі, той немаю́чий, хто любить вино та оливу, той не збагаті́є.

١٨ 18 الشِّرِّيرُ فِدَاءٌ عَنِ الصِّدِّيقِ، وَالْغَادِرُ عَنِ الْمُسْتَقِيمِينَ.

Безбожний — то викуп за праведного, а лукавий — за щирого.

١٩ 19 الإِقَامَةُ فِي أَرْضٍ مُقْفِرَةٍ خَيْرٌ مِنَ السُّكْنَى مَعَ امْرَأَةٍ مُشَاكِسَةٍ شَرِسَةٍ.

Ліпше сидіти в пусти́нній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.

٢٠ 20 فِي بَيْتِ الْحَكِيمِ كُنُوزٌ وَزَيْتٌ مُدَّخَرَةٌ، أَمَّا الإِنْسَانُ الْجَاهِلُ فَيُتْلِفُ مَا لَدَيْهِ.

Скарб цінни́й та олива в мешка́нні премудрого, та нищить безумна люди́на його.

٢١ 21 مَنِ اتَّبَعَ الْعَدْلَ وَالرَّحْمَةَ يَلْقَى الْحَيَاةَ وَالْحَقَّ وَالْمَجْدَ.

Хто жене́ться за праведністю та за милістю, той знахо́дить життя, справедливість та славу.

٢٢ 22 الْحَكِيمُ يَتَسَلَّقُ سُورَ مَدِينَةِ الْجَبَابِرَةِ وَيُدَمِّرُ مَعْقِلَ اعْتِمَادِهِمْ

До міста хоробрих уві́йде премудрий, і тверди́ню наді́ї його поруйнує.

٢٣ 23 مَنْ يَصُونُ فَمَهُ وَلِسَانَهُ عَنِ اللَّغْوِ يَحْفَظُ نَفْسَهُ مِنَ الْمَتَاعِبِ.

Хто стереже свої уста й свого язика́, той душу свою зберігає від лиха.

٢٤ 24 الْمُتَشَامِخُ الْمُنْتَفِخُ يُدْعَى الْمُسْتَهْزِئَ لأَنَّهُ يَتَصَرَّفُ بِغُرُورِ الْكِبْرِيَاءِ.

Надутий пихо́ю — насмішник ім'я́ йому, він робить усе із бундю́чним зухва́льством.

٢٥ 25 أَوْهَامُ الْكَسُولِ تَقْتُلُهُ لأَنَّ يَدَيْهِ تَأْبَيَانِ الْعَمَلَ.

Пожада́ння лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити, —

٢٦ 26 يَظَلُّ طَوَالَ النَّهَارِ مُتَشَهِّياً مُتَمَنِّياً، أَمَّا الصِّدِّيقُ فَيَسْخُو وَلا يَضِنُّ

він кожного дня пожадли́во жадає, а справедливий дає та не жалує.

٢٧ 27 ذَبِيحَةُ الشِّرِّيرِ رِجْسٌ عِنْدَ الرَّبِّ، فَكَمْ بِالْحَرِيِّ إِنْ قَرَّبَهَا بِنِيَّةٍ أَثِيمَةٍ؟

Жертва безбожних — оги́да, а надто тоді, як за ді́ло безчесне прино́ситься.

٢٨ 28 شَاهِدُ الزُّورِ يَهْلِكُ، أَمَّا أَقْوَالُ الرَّجُلِ الْحَرِيصِ عَلَى الاسْتِمَاعِ فَتَدُومُ.

Свідок брехливий загине, а люди́на, що слухає Боже, говори́тиме за́вжди.

٢٩ 29 الرَّجُلُ الشِّرِّيرُ يُغْلِظُ وَجْهَهُ، أَمَّا الْمُسْتَقِيمُ فَيَعْمَلُ عَلَى تَقْوِيمِ طُرُقِهِ.

Безбожна люди́на жорстока обличчям своїм, а невинний зміцня́є дорогу свою.

٣٠ 30 لَيْسَ مِنْ حِكْمَةٍ، وَلا مِنْ مَشُورَةٍ، وَلا مِنْ فِطْنَةٍ بِقَادِرَةٍ عَلَى مُقَاوَمَةِ اللهِ.

Нема мудрости, ані розуму, ані ради насу́проти Господа.

٣١ 31 مَعَ أَنَّ الْفَرَسَ مُعَدٌّ لِيَوْمِ الْقِتَالِ، فَإِنَّ النَّصْرَ هُوَ مِنْ عِنْدِ اللهِ.

Приготовлений кінь на день бо́ю, але́ перемога від Господа!