< الأمثال 11 >
الْمِيزَانُ الْمَغْشُوشُ رِجْسٌ لَدَى الرَّبِّ، وَالْمِكْيَالُ الْوَافِي يَحُوزُ رِضَاهُ. | ١ 1 |
Обма́нливі ша́льки — оги́да для Господа, а повна вага́ — це Його уподо́ба.
حِينَمَا تُقْبِلُ الْكِبْرِيَاءُ يُقْبِلُ مَعَهَا الْهَوَانُ، أَمَّا الْحِكْمَةُ فَتَأْتِي مَعَ الْمُتَوَاضِعِينَ. | ٢ 2 |
Прийде пишність, та при́йде і га́ньба, а з суми́рними — мудрість.
كَمَالُ الْمُسْتَقِيمِينَ يَهْدِيهِمْ، وَاعْوِجَاجُ الْغَادِرِينَ يُدَمِّرُهُمْ. | ٣ 3 |
Невинність простосердих веде їх, а лука́вство зрадли́вих — їх вигубить.
لَا يُجْدِي الْغِنَى فِي يَوْمِ قَضَاءِ الرَّبِّ، أَمَّا الْبِرُّ فَيُنَجِّي مِنَ الْمَوْتِ. | ٤ 4 |
Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визво́лює.
بِرُّ الْكَامِلِ يُقَوِّمُ طَرِيقَهُ، أَمَّا الشِّرِّيرُ فَيَسْقُطُ فِي حُفْرَةِ شَرِّهِ. | ٥ 5 |
Справедливість невинного дорогу йому випросто́вує, безбожний же падає через безбожність свою́.
بِرُّ الْمُسْتَقِيمِ يُنَجِّيهِ، وَالْغَادِرُونَ يُؤْخَذُونَ بِفُجُورِهِمْ. | ٦ 6 |
Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захо́плені будуть своєю захла́нністю.
إِذَا مَاتَ الشِّرِّيرُ يَفْنَى رَجَاؤُهُ، وَأَمَلُ الأَثَمَةِ يَبِيدُ. | ٧ 7 |
При смерті люди́ни безбожної гине надія, зникає чека́ння люди́ни нікче́мної.
الصِّدِّيقُ يَنْجُو مِنَ الضِّيقِ، وَفِي مَكَانِهِ يَحِلُّ الشِّرِّيرُ. | ٨ 8 |
Виривається праведний з у́тиску, і замість нього безбожний іде.
يُدَمِّرُ الْمُنَافِقُ صَاحِبَهُ بِأَقْوَالِهِ، وَيَنْجُو الصِّدِّيقُ بِالْمَعْرِفَةِ. | ٩ 9 |
Свого ближнього нищить лукавий уста́ми, а знання́м визволя́ються праведні.
تَتَهَلَّلُ الْمَدِينَةُ لِفَلاحِ الأَبْرَارِ، وَيَشِيعُ هُتَافُ الْبَهْجَةِ لَدَى مَوْتِ الأَشْرَارِ. | ١٠ 10 |
Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні — співає.
بِبَرَكَةِ الْمُسْتَقِيمِينَ تَتَعَظَّمُ الْمَدِينَةُ، وَتُهْدَمُ بِسَبَبِ أَقْوَالِ الأَشْرَارِ. | ١١ 11 |
Благословенням че́сних підно́ситься місто, а уста́ми безбожних руйну́ється.
مَنْ يَحْتَقِرُ جَارَهُ يَفْتَقِرُ إِلَى الإِدْرَاكِ السَّلِيمِ، وَذُو الْفِطْنَةِ يَعْتَصِمُ بِالصَّمْتِ. | ١٢ 12 |
Хто пого́рджує ближнім своїм, той позба́влений розуму, а розумна люди́на мовчить.
الْوَاشِي يُفْشِي السِّرَّ، وَالأَمِينُ النَّفْسِ يَكْتُمُهُ. | ١٣ 13 |
Виявляє обмо́вник таємне, вірнодухий же справу ховає.
يَسْقُطُ الشَّعْبُ حَيْثُ تَنْعَدِمُ الْهِدَايَةُ، وَبِكَثْرَةِ الْمُشِيرِينَ يَتَحَقَّقُ الْخَلاصُ. | ١٤ 14 |
Народ падає з бра́ку розумного про́воду, при числе́нності ж ра́дників спасі́ння буває.
مَنْ يَضْمَنُ الْغَرِيبَ يَتَعَرَّضُ لأَشَدِّ الأَذَى، وَمَنْ يَمْقُتُ الضَّامِنِينَ بِصَفْقِ الأَيْدِي يَطْمَئِنُّ. | ١٥ 15 |
Зле робить, як хто за чужого пору́чується, хто ж пору́ку ненавидить, той безпечний.
الْمَرْأَةُ الرَّقِيقَةُ الْقَلْبِ تَحْظَى بِالْكَرَامَةِ، وَالْعُنَفَاءُ لَا يَحْصُلُونَ إِلّا عَلَى الْغِنَى. | ١٦ 16 |
Жінка чесно́тна ося́гує слави, і пильні багатства здобу́дуть.
الرَّحِيمُ يُحْسِنُ إِلَى نَفْسِهِ، وَالْقَاسِي يُؤْذِي ذَاتَهُ. | ١٧ 17 |
Люди́на ласка́ва душі своїй чинить добро́, а жорстока замучує тіло своє.
الشِّرِّيرُ يَكْسَبُ أُجْرَةَ غِشٍّ زَائِلَةً، أَمَّا زَارِعُ الْبِرِّ فَلَهُ ثَوَابٌ أَكِيدٌ دَائِمٌ. | ١٨ 18 |
Чинить діло безва́ртне безбожний, хто ж праведність сіє — заплату правдиву оде́ржує.
الْمُتَشَبِّثُ بِالْبِرِّ يَحْيَا، وَمَنْ يَتْبَعُ الشَّرَّ يَمُوتُ. | ١٩ 19 |
Отак праведність є на життя, хто ж жене́ться за злом, той до смерти зближа́ється.
ذَوُو الْقُلُوبِ الْمُعْوَجَّةِ رِجْسٌ لَدَى الرَّبِّ، وَبِذَوِي السِّيرَةِ الْمُسْتَقِيمَةِ مَرْضَاتُهُ. | ٢٠ 20 |
Серцем лукаві — оги́да для Господа, а хто в неповинності ходить — Його уподо́ба.
الشِّرِّيرُ لَا يُفْلِتُ حَتْماً مِنَ الْعِقَابِ، أَمَّا ذُرِّيَّةُ الصِّدِّيقِينَ فَتَنْجُو. | ٢١ 21 |
Ручаюсь: не бу́де невинним лихий, а наща́док правдивих захований буде.
الْمَرْأَةُ الْجَمِيلَةُ الْمُجَرَّدَةُ مِنَ الْحِكْمَةِ كَخِزَامَةٍ مِنْ ذَهَبٍ فِي أَنْفِ خِنْزِيرَةٍ. | ٢٢ 22 |
Золотая сере́жка в свині на ніздрі́ — це жінка гарна, позба́влена розуму.
بُغْيَةُ الصِّدِّيقِينَ الْخَيْرُ فَقَطْ، أَمَّا تَوَقُّعَاتُ الشِّرِّيرِ فَهِيَ فِي الْغَضَبِ. | ٢٣ 23 |
Жада́ння у праведних — тільки добро, надія безбожних — то гнів.
قَدْ يَسْخُو الْمَرْءُ بِمَا عِنْدَهُ فَيَزْدَادُ غِنىً وَيَبْخَلُ آخَرُ بِمَا عَلَيْهِ أَنْ يَسْخُوَ بِهِ فَيَفْتَقِرُ. | ٢٤ 24 |
Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідні́є.
النَّفْسُ السَّخِيَّةُ تَزْدَادُ ثَرَاءً، وَالْمُرْوِي يُرْوَى أَيْضاً. | ٢٥ 25 |
Душа, яка благословля́є, наси́чена буде, а хто по́їть інших, — напо́єний буде і він.
يَلْعَنُ الشَّعْبُ مُحْتَكِرَ الْحِنْطَةِ، وَتَحُلُّ الْبَرَكَةُ عَلَى رَأْسِ مَنْ يَبِيعُهَا. | ٢٦ 26 |
Хто задержує збіжжя, того проклинає наро́д, хто ж поживу випро́дує, тому благослове́ння на голову.
مَنْ يَسْعَى فِي الْخَيْرِ، يَلْتَمِسُ الرِّضَى، وَمَنْ يَنْشُدُ الشَّرَّ يُقْبِلُ إِلَيْهِ. | ٢٧ 27 |
Хто прагне добра, той шукає вподо́бання, хто ж лихого жадає, то й при́йде на нього воно.
مَنْ يَتَّكِلُ عَلَى غِنَاهُ يَسْقُطُ، أَمَّا الصِّدِّيقُونَ فَيَزْهُونَ كَأَوْرَاقِ الشَّجَرِ الْخَضْرَاءِ. | ٢٨ 28 |
Хто надію кладе на багатство своє, той впаде́, а праведники зелені́ють, як листя.
مَنْ يُكَدِّرُ حَيَاةَ أَهْلِ بَيْتِهِ يَرِثُ الرِّيحَ، وَيُصْبِحُ الأَحْمَقُ خَادِماً لِلْحَكِيمِ. | ٢٩ 29 |
Хто не́ряд уносить до дому свого, той вітер пося́де, а дурноголо́вий розумному стане рабом.
ثَمَرُ الصِّدِّيقِ شَجَرَةُ حَيَاةٍ، وَرَابِحُ النُّفُوسِ حَكِيمٌ. | ٣٠ 30 |
Плід праведного — дерево життя, і мудрий життя набуває.
إِنْ كَانَ الصِّدِّيقُ يُجَازَى عَلَى الأَرْضِ، فَكَمْ بِالْحَرِيِّ يَكُونُ جَزَاءُ الشِّرِّيرِ وَالْخَاطِئِ. | ٣١ 31 |
Коли праведний ось надолу́жується на землі, то тим більше безбожний та грішний!