< أيُّوب 18 >

فَقَالَ بِلْدَدُ الشُّوحِيُّ: ١ 1
І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:
«مَتَى تَكُفُّ عَنْ تَرْدِيدِ هَذِهِ الْكَلِمَاتِ؟ تَعَقَّلْ ثُمَّ نَتَكَلَّمُ. ٢ 2
„Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!
لِمَاذَا تَعْتَبِرُنَا كَالْبَهِيمَةِ وَحَمْقَى فِي عَيْنَيْكَ؟ ٣ 3
Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?
يَا مَنْ تُمَزِّقُ نَفْسَكَ إِرْباً غَيْظاً، هَلْ تُهْجَرُ الأَرْضُ مِنْ أَجْلِكَ أَمْ تَتَزَحْزَحُ الصَّخْرَةُ مِنْ مَوْضِعِهَا؟ ٤ 4
О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?
أَجَلْ! إِنَّ نُورَ الأَشْرَارِ يَنْطَفِئُ وَلَهِيبَ نَارِهِمْ لَا يُضِيءُ. ٥ 5
Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:
يَتَحَوَّلُ النُّورُ إِلَى ظُلْمَةٍ فِي خَيْمَتِهِ، وَيَنْطَفِئُ سِرَاجُهُ عَلَيْهِ. ٦ 6
його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,
تَقْصُرُ خَطْوَاتُهُ الْقَوِيَّةُ وَتَصْرَعُهُ تَدْبِيرَاتُهُ، ٧ 7
стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!
لأَنَّ قَدَمَيْهِ تُوْقِعَانِهِ فِي الشَّرَكِ وَتَطْرَحَانِهِ فِي حُفْرَةٍ، ٨ 8
Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
يَقْبِضُ الْفَخُّ عَلَى عَقِبَيْهِ وَالشَّرَكُ يَشُدُّ عَلَيْهِ، ٩ 9
пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —
حِبَالَتُهُ مَطْمُورَةٌ فِي الطَّرِيقِ، وَالْمِصْيَدَةُ كَامِنَةٌ فِي سَبِيلِهِ، ١٠ 10
на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.
تُرْعِبُهُ أَهْوَالٌ مِنْ حَوْلِهِ وَتُزَاحِمُهُ عِنْدَ رِجْلَيْهِ، ١١ 11
Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.
قُوَّتُهُ يَلْتَهِمُهَا الْجُوعُ النَّهِمُ، وَالْكَوَارِثُ مُتَأَهِّبَةٌ تَتَرَصَّدُ كَبْوَتَهُ. ١٢ 12
Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.
يَفْتَرِسُ الدَّاءُ جِلْدَهُ وَيَلْتَهِمُ الْمَرَضُ الأَكَّالُ أَعْضَاءَهُ. ١٣ 13
Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.
يُؤْخَذُ مِنْ خَيْمَتِهِ رُكْنِ اعْتِمَادِهِ، وَيُسَاقُ أَمَامَ مَلِكِ الأَهْوَالِ. ١٤ 14
Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...
يُقِيمُ فِي خَيْمَتِهِ غَرِيبٌ وَيُذَرُّ كِبْرِيتٌ عَلَى مَرْبِضِهِ. ١٥ 15
Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.
تَجِفُّ أُصُولُهُ تَحْتَهُ، وَتَتَبَعْثَرُ فُرُوعُهُ مِنْ فَوْقِهِ. ١٦ 16
Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.
يَبِيدُ ذِكْرُهُ مِنَ الأَرْضِ، وَلا يَبْقَى لَهُ اسْمٌ فِيهَا. ١٧ 17
Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.
يُطْرَدُ مِنَ النُّورِ إِلَى الظُّلْمَةِ، وَيُنْفَى مِنَ الْمَسْكُونَةِ. ١٨ 18
Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.
لَا يَكُونُ لَهُ نَسْلٌ، وَلا عَقِبٌ بَيْنَ شَعْبِهِ، وَلا حَيٌّ فِي أَمَاكِنِ سُكْنَاهُ. ١٩ 19
У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.
يَرْتَعِبُ مِنْ مَصِيرِهِ أَهْلُ الْغَرْبِ، وَيَسْتَوْلِي الْفَزَعُ عَلَى أَبْنَاءِ الشَّرْقِ. ٢٠ 20
На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...
حَقّاً تِلْكَ هِيَ مَسَاكِنُ الأَشْرَارِ، وَهَذَا هُوَ مَقَامُ مَنْ لَا يَعْرِفُ اللهَ!» ٢١ 21
Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“

< أيُّوب 18 >