أَيُّوبَ 26

١ 1 فَأَجَابَ أَيُّوبُ وَقَالَ:

А Йов відповів та й сказав:

٢ 2 «كَيْفَ أَعَنْتَ مَنْ لَا قُوَّةَ لَهُ، وَخَلَّصْتَ ذِرَاعًا لَا عِزَّ لَهَا؟

„Як безси́лому ти допоміг, як раме́но підпер ти немо́жному?

٣ 3 كَيْفَ أَشَرْتَ عَلَى مَنْ لَا حِكْمَةَ لَهُ، وَأَظْهَرْتَ ٱلْفَهْمَ بِكَثْرَةٍ؟

Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?

٤ 4 لِمَنْ أَعْلَنْتَ أَقْوَالًا، وَنَسَمَةُ مَنْ خَرَجَتْ مِنْكَ؟

Кому́ ти слова́ говорив, і чий дух вийшов з тебе?

٥ 5 «اَلْأَخْيِلَةُ تَرْتَعِدُ مِنْ تَحْتِ ٱلْمِيَاهِ وَسُكَّانِهَا.

Рефаїми тремтять під водою й всі її ме́шканці.

٦ 6 ٱلْهَاوِيَةُ عُرْيَانَةٌ قُدَّامَهُ، وَٱلْهَلَاكُ لَيْسَ لَهُ غِطَاءٌ. (Sheol h7585)

Голий шео́л перед Ним, і нема покриття́ Аваддо́ну. (Sheol h7585)

٧ 7 يَمُدُّ ٱلشَّمَالَ عَلَى ٱلْخَلَاءِ، وَيُعَلِّقُ ٱلْأَرْضَ عَلَى لَا شَيْءٍ.

Він над порожнечею пі́вніч простяг, на нічо́му Він землю повісив.

٨ 8 يَصُرُّ ٱلْمِيَاهَ فِي سُحُبِهِ فَلَا يَتَمَزَّقُ ٱلْغَيْمُ تَحْتَهَا.

Він зав'я́зує воду в Своїх облака́х, і не розбива́ється хмара під ними.

٩ 9 يَحْجُبُ وَجْهَ كُرْسِيِّهِ بَاسِطًا عَلَيْهِ سَحَابَهُ.

Він поставив престо́ла Свого, розтягнув над ним хмару Свою.

١٠ 10 رَسَمَ حَدًّا عَلَى وَجْهِ ٱلْمِيَاهِ عِنْدَ ٱتِّصَالِ ٱلنُّورِ بِٱلظُّلْمَةِ.

На поверхні води Він зазна́чив межу́ аж до границі між світлом та те́мрявою.

١١ 11 أَعْمِدَةُ ٱلسَّمَاوَاتِ تَرْتَعِدُ وَتَرْتَاعُ مِنْ زَجْرِهِ.

Стовпи неба тремтять та страша́ться від гніву Його.

١٢ 12 بِقُوَّتِهِ يُزْعِجُ ٱلْبَحْرَ، وَبِفَهْمِهِ يَسْحَقُ رَهَبَ.

Він міццю Своєю вспоко́ює море, і Своїм розумом нищить Рага́ва.

١٣ 13 بِنَفْخَتِهِ ٱلسَّمَاوَاتُ مُسْفِرَةٌ وَيَدَاهُ أَبْدَأَتَا ٱلْحَيَّةَ ٱلْهَارِبَةَ.

Своїм Духом Він небо прикра́сив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіо́на.

١٤ 14 هَا هَذِهِ أَطْرَافُ طُرُقِهِ، وَمَا أَخْفَضَ ٱلْكَلَامَ ٱلَّذِي نَسْمَعُهُ مِنْهُ وَأَمَّا رَعْدُ جَبَرُوتِهِ فَمَنْ يَفْهَمُ؟».

Таж це все — самі кі́нці дороги Його, — бо ми тільки слабке́ шепоті́ння чува́ли про Нього, грім поту́ги ж Його — хто його зрозуміє?“