أَيُّوبَ 23

١ 1 فَأَجَابَ أَيُّوبُ وَقَالَ:

А Йов відповів та й сказав:

٢ 2 «ٱلْيَوْمَ أَيْضًا شَكْوَايَ تَمَرُّدٌ. ضَرْبَتِي أَثْقَلُ مِنْ تَنَهُّدِي.

„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.

٣ 3 مَنْ يُعْطِينِي أَنْ أَجِدَهُ، فَآتِيَ إِلَى كُرْسِيِّهِ،

О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!

٤ 4 أُحْسِنُ ٱلدَّعْوَى أَمَامَهُ، وَأَمْلَأُ فَمِي حُجَجًا،

Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —

٥ 5 فَأَعْرِفُ ٱلْأَقْوَالَ ٱلَّتِي بِهَا يُجِيبُنِي، وَأَفْهَمُ مَا يَقُولُهُ لِي؟

розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.

٦ 6 أَبِكَثْرَةِ قُوَّةٍ يُخَاصِمُنِي؟ كَّلَّا! وَلَكِنَّهُ كَانَ يَنْتَبِهُ إِلَيَّ.

Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!

٧ 7 هُنَالِكَ كَانَ يُحَاجُّهُ ٱلْمُسْتَقِيمُ، وَكُنْتُ أَنْجُو إِلَى ٱلْأَبَدِ مِنْ قَاضِيَّ.

Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.

٨ 8 هَأَنَذَا أَذْهَبُ شَرْقًا فَلَيْسَ هُوَ هُنَاكَ، وَغَرْبًا فَلَا أَشْعُرُ بِهِ.

Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,

٩ 9 شِمَالًا حَيْثُ عَمَلُهُ فَلَا أَنْظُرُهُ. يَتَعَطَّفُ ٱلْجَنُوبَ فَلَا أَرَاهُ.

на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.

١٠ 10 «لِأَنَّهُ يَعْرِفُ طَرِيقِي. إِذَا جَرَّبَنِي أَخْرُجُ كَٱلذَّهَبِ.

А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!

١١ 11 بِخَطَوَاتِهِ ٱسْتَمْسَكَتْ رِجْلِي. حَفِظْتُ طَرِيقَهُ وَلَمْ أَحِدْ.

Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.

١٢ 12 مِنْ وَصِيَّةِ شَفَتَيْهِ لَمْ أَبْرَحْ. أَكْثَرَ مِنْ فَرِيضَتِي ذَخَرْتُ كَلَامَ فِيهِ.

Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.

١٣ 13 أَمَّا هُوَ فَوَحْدَهُ، فَمَنْ يَرُدُّهُ؟ وَنَفْسُهُ تَشْتَهِي فَيَفْعَلُ.

Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:

١٤ 14 لِأَنَّهُ يُتَمِّمُ ٱلْمَفْرُوضَ عَلَيَّ، وَكَثِيرٌ مِثْلُ هَذِهِ عِنْدَهُ.

бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!

١٥ 15 مِنْ أَجْلِ ذَلِكَ أَرْتَاعُ قُدَّامَهُ. أَتَأَمَّلُ فَأَرْتَعِبُ مِنْهُ.

Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.

١٦ 16 لِأَنَّ ٱللهَ قَدْ أَضْعَفَ قَلْبِي، وَٱلْقَدِيرَ رَوَّعَنِي.

А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,

١٧ 17 لِأَنِّي لَمْ أُقْطَعْ قَبْلَ ٱلظَّلَامِ، وَمِنْ وَجْهِي لَمْ يُغَطِّ ٱلدُّجَى.

бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!