Зәбур 33
1 Әй һәққанийлар, Пәрвәрдигар үчүн тәнтәнә қилиңлар! Мәдһийиләш дуруслар үчүн гөзәл иштур.
Співайте із радістю, праведні в Господі, — бо щи́рим лицю́є хвала́!
2 Раваб билән Пәрвәрдигарни мәдһийиләңлар; Онтарға тәңкәш болуп, униңға күйләрни ейтиңлар.
Хваліть Господа гу́слами, співайте Йому з десятистру́нною а́рфою,
3 Униңға атап йеңи бир мунаҗат-нахшини ейтиңлар; Маһирлиқ билән челип, авазиңларни жуқури яңритиңлар.
заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком су́рем,
4 Чүнки Пәрвәрдигарниң сөзи бәрһәқтур; Униң барлиқ ишлири вәдилиригә садақәтликтур.
бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!
5 У һәққанийәт һәм адаләтни яхши көргүчидур; Йәр-зимин Пәрвәрдигарниң меһриванлиғи билән толғандур.
Правду та суд Він коха́є, і Господньої милости повна земля!
6 Пәрвәрдигарниң сөзи билән асманлар яритилған, Униң ағзидики нәпәс билән уларниң барлиқ қошунлиримуяритилғандур;
Словом Господнім учи́нене небо, а подихом уст Його все його ві́йсько.
7 У деңиздики суларни бир йәргә жиғип догилайду; У океанларни амбарлар ичидә сақлап туриду;
Воду мо́рську збирає Він, мов би до мі́ху, безо́дні складає в комо́рах.
8 Пүткүл йәр йүзидикиләр Пәрвәрдигардин әймәнсун; Дуниядики пүтүн җан егилири Униңдин қорқуп, һөрмәтлисун;
Буде боятися Господа ці́ла земля, всі ме́шканці все́світу бу́дуть лякатись Його,
9 Чүнки Униң бир сөзи биләнла иш пүттүрүлгән еди; Униң бир әмри биләнла дегәнлири бәрпа қилинған еди.
бо сказав Він — і сталось, наказав — і з'явилось.
10 Пәрвәрдигар әлләрниң планини тосиветиду; У қовмларниң хияллирини бекар қиливетиду.
Госпо́дь ра́ду пога́нів пони́щить, поні́вечить ми́слі наро́дів,
11 Пәрвәрдигарниң несиһәти мәңгүгә туриду; Қәлбидики ойлири дәвирдин-дәвиргә ишқа ашурулиду.
а за́дум Господній навіки стоятиме, думки́ Його серця — на вічні віки́!
12 «Пәрвәрдигар бизниң Худайимиздур» дәйдиған қовм бәхитликтур! Йәни Өз мираси болушқа таллиған хәлиқ бәхитликтур!
Блаженний той люд, що Богом у нього Госпо́дь, блаженний наро́д, що Він вибрав його на спа́док Собі!
13 Пәрвәрдигар әрштин йәргә нәзәр салиду, У пүткүл инсанларни көрүп туриду.
Господь споглядає з небе́с, і бачить усіх синів лю́дських,
14 Туралғусидин йәр йүзидикиләрниң һәммисигә қарайду;
приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:
15 У уларниң һәр бириниң қәлблирини Ясиғучидур; Уларниң барлиқ ишлирини дәңсәп чиққучидур.
Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла́!
16 Падиша болса қошунлириниң көплүги билән ғалип болалмайду; Палван өзиниң зор күчи билән өзини қутқузалмайду;
Немає царя, що його многість ві́йська спасає, не врятується ве́летень вели́кістю сили,
17 Толпарға тайинип хәвп-хәтәрдин қутқузулуш беһудиликтур, У зор күчи билән һеч кимни қутқузалмайду;
для спасі́ння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, —
18 Мана, уларниң җенини өлүмдин қутқузуш үчүн, Қәһәтчиликтә уларни һаят сақлаш үчүн, Пәрвәрдигарниң көзи Өзидин әйминидиғанларниң үстидә туриду, Өзиниң өзгәрмәс муһәббитигә үмүт бағлиғанларниң үстидә туриду.
ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто наді́ю на милість Його поклада́є,
щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти!
20 Бизниң җенимиз Пәрвәрдигарға тәлмүриду; Бизниң ярдәмчимиз, Бизниң қалқинимиз У болиду.
Душа наша наді́ю склада́є на Господа, — Він наша поміч і щит наш,
21 Шуңа Униң билән қәлбимиз шатлинип кетиду; Чүнки Униң муқәддәс намиға тайинип ишәндуқ.
бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо́!
22 И Пәрвәрдигар, биз Саңила үмүт бағлиғинимиздәк, Сениң өзгәрмәс муһәббитиңму үстимиздә болғай!
Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли поклада́ємо наді́ю на Тебе!
