Псалми 92
1 Псалом. Пісня на день суботній. То добре, щоб дякувати Господе́ві й виспі́вувати Йме́ння Твоє, о Всевишній,
Psalmus Cantici, In die sabbati. Bonum est confiteri Domino: et psallere nomini tuo Altissime.
2 вранці розповіда́ти про милість Твою, а ночами — про правду Твою —
Ad annunciandum mane misericordiam tuam: et veritatem tuam per noctem.
3 на десятистру́нній й на а́рфі, на лю́тні та гу́слах,
In decachordo, psalterio: cum cantico, in cithara.
4 бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, — про діла́ Твоїх рук я співаю!
Quia delectasti me Domine in factura tua: et in operibus manuum tuarum exultabo.
5 Які то вели́чні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки́ Твої,
Quam magnificata sunt opera tua Domine! nimis profundae factae sunt cogitationes tuae:
6 — нерозумна люди́на не знає, а недо́умок не зрозуміє того́!
Vir insipiens non cognoscet: et stultus non intelliget haec.
7 Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочи́нці, то на те, щоб навіки були вони знищені, —
Cum exorti fuerint peccatores sicut foenum: et apparuerint omnes, qui operantur iniquitatem: Ut intereant in saeculum saeculi:
8 а Ти, Господи, на висоті повік-віку!
tu autem Altissimus in aeternum Domine.
9 Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпоро́шаться всі беззако́нники!
Quoniam ecce inimici tui Domine, quoniam ecce inimici tui peribunt: et dispergentur omnes, qui operantur iniquitatem.
10 І Ти ро́га мого підні́с немов в одноро́жця, мене намастив Ти оливою свіжою.
Et exaltabitur sicut unicornis cornu meum: et senectus mea in misericordia uberi.
11 І дивилося око моє на зане́пад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, — почують про це мої уші!
Et despexit oculus meus inimicos meos: et insurgentibus in me malignantibus audiet auris mea.
12 Зацвіте́ справедливий, як па́льма, і ви́женеться, немов кедр на Лива́ні, —
Iustus ut palma florebit: sicut cedrus Libani multiplicabitur.
13 посаджені в домі Господнім цвітуть на подві́р'ях нашого Бога,
Plantati in domo Domini, in atriis domus Dei nostri florebunt.
14 іще в сивині́ вони будуть цвісти́, будуть ситі та свіжі,
Adhuc multiplicabuntur in senecta uberi: et bene patientes erunt,
15 щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!
ut annuncient: Quoniam rectus Dominus Deus noster: et non est iniquitas in eo.
