Псалми 56
1 Для дириґента хору. На „Німа голубка вдалечині“. Золотий Давидів псалом, коли филисти́мляни захопи́ли були його в Ґа́ті. Помилуй мене, Боже, бо то́пче мене чоловік, — цілий день він воює та ти́сне мене!
Az éneklőmesternek a Jónathelem rehokimra; Dávidnak miktámja; mikor megragadták őt a filiszteusok Gáthban. Könyörülj rajtam Istenem, mert halandó tátog ellenem és mindennap hadakozván, nyomorgat engem!
2 Чату́ють мої вороги цілий день, бо багато таких, що воюють завзя́то на мене!
Ellenségeim minden napon tátognak reám: bizony sokan hadakoznak ellenem, oh magasságos Isten!
3 Того дня, коли страх обгорта́є мене, я надію на Тебе кладу́, —
Mikor félnem kellene is, én bízom te benned.
4 я в Бозі хвали́тиму слово Його, на Бога надію кладу, й не боюся, — що тіло учи́нить мені?
Isten által dicsekedem az ő igéjével; az Istenben bizom, nem félek; ember mit árthatna nékem?
5 Цілий день біль прино́сять слова́ мої, усі їхні думки́ проти мене на зло:
Minden nap elforgatják beszédeimet; minden gondolatjok ellenem van, ártalomra.
6 слідкують, ховаються, пильнують вони мої сто́пи... Як чатують на душу мою,
Egybegyűlnek, elrejtőznek, sarkaimat lesik, mert kivánják az én lelkemet.
7 так Ти через гріх віджени́ їх, пониж, Боже, людей в Своїм гніві!
Gonoszsággal menekedhetnének? Haraggal rontsd meg, oh Isten, a népeket!
8 Полічив Ти тиня́ння моє, помісти́ ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не запи́сані в книзі Твоїй?
Bujdosásomnak számát jól tudod: szedd tömlődbe könnyeimet! Avagy nem tudod-é azoknak számát?
9 Тоді то мої вороги́ повтікають назад, того дня, як я кли́кати буду. Те я знаю, що Бог при мені,
Meghátrálnak majd ellenségeim, mikor kiáltok; így tudom meg, hogy velem van az Isten.
10 і в Бозі я справу свою докінчу́, докінчу́ я в Господі справу!
Dicsérem Istent, az ő ígéretéért, dicsérem az Urat az ő igéretéért.
11 На Бога надію кладу́ й не боюсь, — що́ люди́на учи́нить мені?
Istenben bízom, nem félek; ember mit árthatna nékem?
12 На мені зостаються, о Боже, прися́ги Тобі, та для Тебе я ви́повню жертви хвали́.
Tartozom, oh Isten, az én néked tett fogadásaimmal; megadom néked a hálaáldozatokat;
13 Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від паді́ння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?
Mert megszabadítottad lelkemet a haláltól, bizony az én lábaimat az eleséstől; hogy járjak Isten előtt az életnek világosságában.
