Псалми 2

1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

Quare fremuerunt Gentes, et populi meditati sunt inania? Astiterunt reges terrae, et principes convenerunt in unum adversus Dominum, et adversus Christum eius.

2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

Dirumpamus vincula eorum: et proiiciamus a nobis iugum ipsorum.

3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

Qui habitat in caelis irridebit eos: et Dominus subsannabit eos.

4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

Tunc loquetur ad eos in ira sua, et in furore suo conturbabit eos.

5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

Ego autem constitutus sum rex ab eo super Sion montem sanctum eius, praedicans praeceptum eius.

6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

Dominus dixit ad me: Filius meus es tu, ego hodie genui te.

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Postula a me, et dabo tibi Gentes hereditatem tuam, et possessionem tuam terminos terrae.

8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

Reges eos in virga ferrea, et tamquam vas figuli confringes eos.

9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

Et nunc reges intelligite: erudimini qui iudicatis terram.

10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

Servite Domino in timore: et exultate ei cum tremore.

11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

Apprehendite disciplinam nequando irascatur Dominus, et pereatis de via iusta.

12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

Cum exarserit in brevi ira eius, beati omnes, qui confidunt in eo.