Псалми 17
1 Молитва Дави́дова.
A PRAYER OF DAVID. Hear, O YHWH, righteousness, attend my cry, Give ear [to] my prayer, without lips of deceit.
2 Від Твого лиця нехай вирок мій ви́йде, а очі Твої нехай бачать мою правоту́!
My judgment goes out from before You; Your eyes see uprightly.
3 Ти ви́пробував моє серце, навісти́в уночі, перетопи́в Ти мене, — й не знайшов чогось злого. І розду́мував я, щоб лихе з моїх уст не вихо́дило,
You have proved my heart, You have inspected by night, You have tried me, You find nothing; My thoughts do not pass over my mouth.
4 а в лю́дських діла́х, за словом уст Твоїх, я стерігся доріг гнобителя.
As for doings of man, Through a word of Your lips I have observed The paths of a destroyer;
5 Зміцняй сто́пи мої на доро́гах Твоїх, щоб кро́ки мої не хита́лися!
To uphold my goings in Your paths, My steps have not slipped.
6 Я кли́чу до Тебе, бо відповіси́ мені, Боже, — нахили Своє ухо до мене, вислухай мову мою,
I called You, for You answer me, O God, incline Your ear to me, hear my speech.
7 покажи дивну милість Свою, Спасителю тих, хто вдає́ться до Тебе від заколо́тників проти прави́ці Твоєї.
Separate Your kindness wonderfully, O Savior of the confiding, By Your right hand, from withstanders.
8 Хорони Ти мене, як зіни́цю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене
Keep me as the apple, the daughter of the eye; Hide me in the shadow of Your wings,
9 від безбожних, що гублять мене, — смертельні мої вороги оточили мене!
From the face of the wicked who spoiled me, [From] my enemies in soul who go around against me.
10 То́вщем замкнули вони своє серце, уста їхні говорять бундю́чно.
They have closed up their fat, Their mouths have spoken with pride:
11 Вороги оточили тепер наші кро́ки, наставили очі свої, щоб мене повалити на землю.
“Our steps have now surrounded [him]”; They set their eyes to turn aside in the land.
12 Із них кожен подібний до лева, що ша́рпати прагне, й як левчук, що сидить в укритті́.
His likeness as a lion desirous to tear, As a young lion dwelling in secret places.
13 Устань же, о Господи, — його попере́дь, кинь його на коліна! Мечем Своїм душу мою збережи від безбожного,
Arise, O YHWH, go before his face, Cause him to bend. Deliver my soul from the wicked, Your sword,
14 від людей рукою Своєю, Господи, від людей цього світу, що частка їхня в цьому житті, що Ти скарбом Своїм наповня́єш їхнє че́рево! Ситі їхні сини, останок же свій для дітей вони ли́шать.
From men, Your hand, O YHWH, From men of the world, their portion [is] in life, And [with] Your hidden things You fill their belly, They are satisfied [with] sons, And have left their abundance to their sucklings.
15 А я в правді побачу обли́ччя Твоє, і, збудившись, наси́чусь Твоєю подо́бою!
I—in righteousness, I see Your face; I am satisfied, in awaking, [with] Your form!
