Псалми 119
1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
Sæle er dei som gjeng ein ulastande veg, dei som ferdast i Herrens lov!
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
Sæle er dei som tek vare på hans vitnemål, som søkjer honom av alt sitt hjarta,
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
dei som ikkje gjer urett, men vandrar på hans vegar.
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
Du hev gjeve dine fyresegner, at ein skal halda deim vel.
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
Å, kunde vegarne mine verta faste, so eg heldt dine fyreskrifter!
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
Då skal eg ikkje verta til skammar når eg gjev gaum etter alle dine bodord.
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
Eg vil takka deg av eit ærlegt hjarta når eg lærer dine rettferdsdomar.
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
Dine fyreskrifter vil eg halda, du må ikkje reint forlata meg.
9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
Korleis skal ein ungdom halda stigen sin rein? Når han held seg etter ditt ord.
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
Av alt mitt hjarta hev eg søkt deg, lat meg ikkje villast burt frå dine bodord!
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
I hjarta mitt hev eg gøymt ditt ord, so eg ikkje skal synda imot deg.
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
Lova vere du, Herre! Lær meg dine fyreskrifter!
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
Med lipporne mine hev eg forkynt alle rettar frå din munn.
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
Eg er glad i vegen etter dine vitnemål som i all rikdom.
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
På dine fyresegner vil eg grunda og skoda på dine stigar.
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
I dine fyreskrifter vil eg hava hugnad, og ikkje vil eg gløyma ditt ord.
17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
Gjer vel imot din tenar, at eg må liva! so vil eg halda ditt ord.
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
Lat upp augo mine, at eg kann skoda underlege ting i di lov!
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
Ein gjest er eg på jordi, løyn ikkje dine bodord for meg!
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
Mi sjæl er sunderknasa av lengting etter dine rettar all tid.
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
Du hev truga dei stormodige, dei forbanna, som fer vilt frå dine bodord.
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
Tak burt frå meg skam og vanvyrdnad! for dine vitnemål hev eg teke vare på.
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
Jamvel hovdingar hev sete i samrøda mot meg; din tenar grundar på dine fyreskrifter.
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
Dine vitnemål er og min hugnad, dei er mine rådgjevarar.
25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
Mi sjæl ligg nedi dusti, haldt meg i live etter ditt ord!
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
Eg fortalde um mine vegar, og du svara meg; lær meg dine fyreskrifter!
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
Lat meg få skyna vegen etter dine fyresegner! So vil eg grunda på dine under.
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
Mi sjæl græt av sorg; reis meg upp etter ditt ord!
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
Snu lygnevegen burt frå meg, og unn meg di lov!
30 Я вибрав путь правди, зако́ни Твої біля себе поставив.
Truskaps veg hev eg valt, dine rettar hev eg sett framfyre meg.
31 До свідо́цтв Твоїх я приєдна́вся, — Господи, не посоро́м же мене!
Eg heng fast ved dine vitnemål, Herre, lat meg ikkje verta til skammar!
32 Буду бігти шляхо́м Твоїх заповідей, бо поши́риш Ти серце моє.
Vegen etter dine bodord vil eg springa, for du trøystar mitt hjarta.
33 Путь Своїх постано́в покажи мені, Господи, — і я буду держа́тись її до кінця!
Herre, vis meg vegen etter dine fyreskrifter! so vil eg fara honom alt til endes.
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держу́ся Зако́ну Твого́, і всім серцем я буду трима́тись його!
Gjev meg skyn, so vil eg taka vare på di lov og halda henne av alt mitt hjarta.
35 Провадь мене сте́жкою Твоїх за́повідей, бо в ній я знайшов уподо́бу.
Leid meg på dine bodords stig, for han er til hugnad for meg.
36 Серце моє прихили́ до свідо́цтв Твоїх, а не до ко́ристи.
Bøyg mitt hjarta til dine vitnemål og ikkje til urett vinning!
37 Відверни мої очі, щоб марно́ти не бачили, — на дорозі Своїй оживи́ Ти мене!
Vend augo mine burt, so dei ikkje ser etter fåfengd, haldt meg i live på din veg!
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
Uppfyll for din tenar ordet ditt, som gjer at ein ottast deg!
39 Відверни Ти від мене знева́гу, якої боюся, бо добрі зако́ни Твої.
Tak burt ifrå meg mi skjemsla som eg er rædd, for dine rettar er gode.
40 Ось я прагну нака́зів Твоїх, — оживи́ мене правдою Своєю!
Sjå, eg lengtar etter dine fyresegner, haldt meg i live ved di rettferd.
41 І хай зі́йде на мене, о Господи, милість Твоя, спасі́ння Твоє, згідно з словом Твоїм,
Lat di miskunn, Herre, koma yver meg, di frelsa etter ditt ord!
42 і нехай відпові́м я тому́, хто словом ганьби́ть мене, бо наді́юсь на слово Твоє!
Eg vil gjeva svar til honom som spottar meg; for eg lit på ditt ord.
43 І не відійма́й з моїх уст слова правди ніко́ли, бо я жду Твоїх при́судів!
Riv ikkje sannings ord so reint or munnen min, for på dine domar ventar eg.
44 А я бу́ду держа́тися за́вжди Зако́ну Твого́, на вічні віки́!
Stødt vil eg halda di lov, æveleg og alltid.
45 І бу́ду ходити в широ́кості, бо нака́зів Твоїх я шукаю.
Lat meg ferdast i det frie, for eg spør etter dine fyresegner!
46 І бу́ду я перед царя́ми звіща́ти про свідо́цтва Твої, — й не зазнаю я со́рому!
Eg vil tala um dine vitnemål for kongar, og eg skal ikkje verta til skammar.
47 І буду я розкошува́ти Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
Eg vil frygda meg ved dine bodord, som eg elskar.
48 і я руки свої простягну́ до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду розду́мувати про Твої постано́ви!
Eg vil lyfta mine hender til dine bodord som eg elskar, og eg vil grunda på dine fyreskrifter.
49 Пам'ятай про те слово Своє́му рабові, що його наказав Ти чекати мені.
Kom i hug ditt ord til din tenar, med di du hev gjeve meg von!
50 Це розра́да моя в моїм горі, як слово Твоє оживля́є мене.
Det er mi trøyst i min vesaldom, at ditt ord hev halde meg i live.
51 Гордуни́ насміхалися з мене зана́дто, та я не відступив від Зако́ну Твого́!
Ovmodige hev spotta meg mykje, frå di lov hev eg ikkje vike.
52 Твої при́суди я пам'ята́ю відвіку, о Господи, — і раді́ю!
Eg kom i hug, Herre, dine domar frå gamle dagar, og eg vart trøysta.
53 Буря мене обгорну́ла через нечестивих, що Зако́на Твого опускають!
Brennande harm hev eg vorte på dei ugudlege som forlet di lov.
54 Спі́ви для мене — Твої постано́ви у домі моєї мандрі́вки.
Dine fyreskrifter hev vorte mine lovsongar i det hus der eg bur som framand.
55 Я вночі пам'ятаю Ім'я́ Твоє, Господи, і держу́ся Зако́ну Твого́!
Um natti kom eg ditt namn i hug, Herre, og eg heldt di lov.
56 Оце сталось мені, бо нака́зів Твоїх я держу́ся.
Dette timdest meg, at eg fekk taka vare på dine fyreskrifter.
57 Я сказав: „Моя доля, о Господи, щоб держа́тись мені Твоїх слів“.
Herren er min lut, sagde eg, med di eg heldt dine ord.
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
Eg naudbad deg av alt mitt hjarta: «Ver miskunnsam imot meg etter ditt ord!»
59 Я розва́жив доро́ги свої, й до свідо́цтв Твоїх но́ги свої зверну́в.
Eg tenkte på mine vegar og vende mine føter til dine vitnemål.
60 Я спішу́ й не барю́ся вико́нувати Твої заповіді.
Eg skunda meg og tøvra ikkje med å halda dine bodord.
61 Тене́та безбожних мене оточи́ли, та я не забув про Зако́на Твого.
Bandi til dei ugudlege hev snørt meg inn, di lov hev eg ikkje gløymt.
62 Опівно́чі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за при́суди правди Твоєї.
Midt på natti stend eg upp og vil takka deg for dine rettferdslover.
63 Я при́ятель всім, хто боїться Тебе́, й хто нака́зи Твої береже́!
Eg held meg til alle deim som ottast deg, og som held dine fyresegner.
64 Милосердя Твого, о Го́споди, повна земля, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Av di miskunn, Herre, er jordi full; lær meg dine fyreskrifter!
65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
Tenaren din hev du gjort vel imot, Herre, etter ditt ord.
66 Навчи мене доброго розуму та пізнава́ння, бо в заповіді Твої ві́рую я!
Lær meg god skynsemd og kunnskap! for eg trur på dine bodord.
67 Доки я не стражда́в, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
Fyrr eg vart nedbøygd, for eg vilt, men no held eg ditt ord.
68 Ти добрий, і чиниш добро́, — навчи Ти мене Своїх постано́в!
Du er god og gjer godt, lær meg dine fyreskrifter!
69 Гордуни́ вимишляють на мене неправду, — а я цілим серцем держуся нака́зів Твоїх.
Dei ovmodige hev spunne i hop lygn imot meg, av alt mitt hjarta held eg dine fyresegner.
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, — а я розкошу́ю з Зако́ну Твого.
Deira hjarta er feitt som talg; eg fegnast ved di lov.
71 Добре мені, що я зму́чений був, — щоб навчитися Твоїх постано́в!
Det var godt for meg at eg vart nedbøygd, so eg kunde læra dine fyreskrifter.
72 Ліпший для мене Зако́н Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
Lovi frå din munn er betre for meg enn tusund stykke gull og sylv.
73 Руки Твої створи́ли мене й збудува́ли мене́, — подай мені розуму, й хай я навчу́сь Твоїх за́повідей!
Dine hender hev gjort meg og laga meg til, gjev meg skyn, so eg kann læra dine bodord!
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого сло́ва чекаю!
Dei som ottast deg, skal sjå meg og gleda seg, for på ditt ord ventar eg.
75 Знаю я, Господи, що справедли́ві були́ Твої при́суди, і справедли́во мене понижа́в Ти.
Eg veit, Herre, at dine domar er rettferd, og at du i truskap hev bøygt meg ned.
76 Нехай буде милість Твоя на розра́ду мені, — за словом Твоїм до Свого раба.
Lat di miskunn vera til trøyst for meg, etter det du hev sagt til din tenar!
77 Нехай зі́йде на мене Твоє милосердя, — й я жи́тиму, бо Зако́н Твій — розра́да моя.
Lat di miskunn koma yver meg so eg kann liva! for di lov er mi lyst.
78 Нехай гордуни́ посоро́млені будуть, бо робили нечесно, а я буду розду́мувати про нака́зи Твої.
Lat dei ovmodige verta skjemde! for dei hev trykt meg utan årsak. Eg grundar på dine fyresegner.
79 До ме́не пове́рнуться ті, хто боїться Тебе, — і пізна́ють свідо́цтва Твої.
Lat deim snu seg til meg, dei som ottast deg, og kjenner dine vitnemål!
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постано́вах, щоб я не посоро́мився!
Lat mitt hjarta vera fullkome i dine fyreskrifter, so eg ikkje skal verta til skammar!
81 Душа моя слабне від ту́ги за спасі́нням Твоїм, — чекаю я слова Твого!
Mi sjæl naudstundar etter di frelsa, eg ventar på ditt ord.
82 За словом Твоїм га́снуть очі мої та питають: „Коли Ти потішиш мене?“
Mine augo naudstundar etter ditt ord, og eg segjer: «Når vil du trøysta meg?»
83 Хоч я став, як той міх у диму́, та Твоїх постано́в не забув.
For eg er som ei lerflaska i røyk; dine fyreskrifter gløymer eg ikkje.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли при́суда зробиш моїм переслі́дникам?
Kor mange er vel dagarne for din tenar? Når vil du halda dom yver deim som forfylgjer meg?
85 Гордуни́ покопа́ли були мені я́ми, що не за Зако́ном Твоїм.
Dei ovmodige hev grave graver for meg, dei som ikkje liver etter di lov.
86 Усі Твої за́повіді справедливі; неправдиво мене переслі́дують, — допоможи́ Ти мені!
Alle dine bodord er trufaste; med lygn forfylgjer dei meg; hjelp meg!
87 Ма́лощо не погуби́ли мене на землі, — та я не покинув нака́зів Івоїх!
Dei hadde so nær tynt meg i landet, men eg hev ikkje forlate dine fyresegner.
88 Оживи́ Ти мене за Своїм милосердям, — і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
Haldt meg i live etter di miskunn! So vil eg taka vare på vitnemålet frå din munn.
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небеса́х пробува́є.
Til æveleg tid, Herre, stend ditt ord fast i himmelen.
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив — і стала вона, —
Frå ætt til ætt varer din truskap, du hev grunnfest jordi, og ho stend.
91 усі за Твоїми суда́ми сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
Til å setja dine domar i verk stend dei der i dag; for alle ting er dine tenarar.
92 Коли б не Зако́н Твій, розра́да моя, то я був би загинув в недолі своїй!
Dersom ikkje di lov hadde vore mi lyst, so hadde eg forgjengest i mi djupe naud.
93 Я повік не забу́ду нака́зів Твоїх, бо Ти ними мене оживля́єш.
I all æva skal eg ikkje gløyma dine fyresegner, for ved deim hev du halde meg i live.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо нака́зів Твоїх я шукаю!
Din er eg, frels meg! for dine fyresegner hev eg spurt etter.
95 Чека́ють безбожні забити мене, а я про свідо́цтва Твої розважаю.
På meg hev dei ugudlege venta og vil tyna meg; på dine vitnemål agtar eg.
96 Я бачив кінець усього́ доскона́лого, але́ Твоя заповідь ве́льми широка!
På alt det fullkomne hev eg set ein ende; men dine bodord rekk ovleg vidt.
97 Як я коха́ю Зако́на Твого́, цілий день він — розмова моя!
Kor eg hev lovi di kjær! Heile dagen er ho i min tanke.
98 Твоя за́повідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, — вона бо навіки моя!
Dine bodord gjer meg visare enn mine fiendar, for æveleg eig eg deim.
99 Я став розумніший за всіх своїх учителі́в, — бо свідо́цтва Твої — то розмова моя!
Eg hev vorte klokare enn alle mine lærarar, for eg grundar på dine vitnemål.
100 Став я мудріший за ста́рших, — бо держуся нака́зів Твоїх!
Eg er vitugare enn dei gamle, for dine fyresegner hev eg teke vare på.
101 Я від кожної злої дороги повстри́мую но́ги свої, щоб держа́тися сло́ва Твого.
Frå kvar vond stig hev eg halde mine føter burte, so eg kunde halda ditt ord.
102 Я не ухиляюся від Твоїх при́судів, Ти бо навчаєш мене.
Frå dine lover hev eg ikkje vike, for du hev lært meg upp.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебі́ння, солодше від меду воно моїм у́стам!
Kor søt din tale er for gomen min, betre enn honning for munnen min.
104 Від нака́зів Твоїх я мудріший стаю, тому́ то нена́виджу всяку дорогу неправди!
Av dine fyresegner fær eg vit, difor hatar eg kvar lygnestig.
105 Для моєї ноги Твоє слово світи́льник, то світло для сте́жки моєї.
Ditt ord er ei lykt for min fot og eit ljos for min stig.
106 Я прися́г — і дотримаю, що бу́ду держа́тися при́судів правди Твоєї.
Eg hev svore og hev halde det, å taka vare på dine rettferdslover.
107 Перему́чений я аж зана́дто, — за словом Своїм оживи́ мене, Господи!
Eg er ovleg nedbøygd; Herre, haldt meg i live etter ditt ord!
108 Хай же бу́дуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх при́судів!
Lat min munns offer tekkjast deg, Herre, og lær meg dine rettar!
109 У небезпеці душа моя за́вжди. але́ я Зако́ну Твого́ не забув.
Eg gjeng alltid med livet i neven, men di lov hev eg ikkje gløymt.
110 Безбожні поставили па́стку на мене, та я не зблуди́в від нака́зів Твоїх.
Dei ugudlege hev lagt snara for meg; men frå dine fyresegner hev eg ikkje villa meg burt.
111 Я навіки свідо́цтва Твої вспадкува́в, бо вони — радість серця мого́.
Til æveleg eiga hev eg fenge dine vitnemål, for dei er mi hjartans gleda.
112 Я серце своє нахили́в, щоб чинити Твої постано́ви, — повік, до кінця́.
Eg hev bøygt mitt hjarta til å gjera etter dine fyreskrifter, æveleg og til endes.
113 Сумнівне нена́виджу я, а Зако́на Твого покоха́в.
Dei tvihuga hatar eg, men di lov elskar eg.
114 Ти моя охоро́на та щит мій, — чека́ю я сло́ва Твого́.
Du er mi livd og min skjold, og på ditt ord ventar eg.
115 Відступі́ться від мене, злочи́нці, і я бу́ду держатися заповідей мого Бога!
Vik frå meg, de som gjer vondt, at eg kann halda min Guds bodord!
116 За словом Своїм підіпри́ Ти мене, і я жи́тиму, і в надії моїй не завдай мені со́рому!
Haldt meg uppe etter ditt ord, so eg kann liva, og lat meg ikkje verta til skammar med mi von!
117 Підкріпи Ти мене — і спасуся, і я бу́ду дивитися за́вжди в Твої постано́ви!
Haldt meg uppe, so eg kann verta frelst! So vil eg alltid sjå med lyst på dine fyreskrifter.
118 Ти пого́рджуєш усіма́, хто від Твоїх постано́в відступа́є, бо хи́трощі їхні — неправда.
Du agtar for inkje alle deim som fer vilt frå dine fyreskrifter; for deira svik er fåfengd.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жу́жель, тому́ покохав я свідо́цтва Твої.
Som slagg kastar du burt alle ugudlege på jordi; difor elskar eg dine vitnemål.
120 Зо стра́ху Твого моє тіло тремти́ть, й я боюсь Твоїх при́судів!
Eg rys i holdet av rædsla for deg, og for dine domar ottast eg.
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслі́дникам.
Eg hev gjort rett og rettferd, du vil ikkje gjeva meg yver til deim som trykkjer meg.
122 Поручи́ Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни́ не гноби́ли.
Gakk i borg for tenaren din, so det må ganga honom vel! lat ikkje dei ovmodige trykkja meg!
123 Гаснуть очі мої за спасі́нням Твоїм та за словом правди Твоєї.
Augo mine naudstundar etter di frelsa og etter ditt rettferdsord.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постано́в!
Gjer med din tenar etter di miskunn og lær meg dine fyreskrifter!
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, — і свідо́цтва Твої буду знати!
Eg er din tenar; gjev meg vit, so eg kann kjenna dine vitnemål!
126 Це для Господа час, щоб дія́ти: Зако́на Твого унева́жнили.
Det er tid for Herren til å gripa inn, dei hev brote di lov.
127 Тому́ я люблю́ Твої заповіді більш від золота й щи́рого золота.
Difor elskar eg dine bodord meir enn gull, ja, meir enn fint gull.
128 Тому́ всі нака́зи Твої уважаю за слу́шні, а кожну доро́гу неправди нена́виджу!
Difor held eg alle fyresegner um alle ting for rette; eg hatar kvar lygnestig.
129 Чудо́ві свідо́цтва Твої, тому́ то душа моя де́ржиться їх.
Underfulle er dine vitnemål, difor tek mi sjæl vare på deim.
130 Вхід у слова́ Твої світло дає, недосві́дчених мудрими робить.
Når ordi dine opnar seg, gjev dei ljos, og dei gjer dei einfalde kloke.
131 Я у́ста свої розкриваю й повітря ковта́ю, бо чую жадо́бу до Твоїх заповідей.
Eg let munnen upp og sukka av lengting; for etter dine bodord stunda eg.
132 Оберни́ся до мене та будь милости́вий мені, Як чи́ниш Ти тим, хто кохає Іме́ння Твоє.
Vend deg til meg og ver meg nådig, som rett er mot deim som elskar ditt namn!
133 Своїм словом зміцни мої кро́ки, — і не дай панува́ти надо мною нія́кому про́гріхові.
Gjer mine stig faste ved ditt ord, og lat ingen urett råda yver meg!
134 Від лю́дського утиску ви́зволь мене, — і нехай я держу́ся нака́зів Твоїх!
Løys du meg ut or menneskjevald! So vil eg halda dine fyresegner.
135 Хай зася́є лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уста́вів Своїх!
Lat di åsyn lysa på din tenar, og lær meg dine fyreskrifter!
136 Пливуть во́дні пото́ки з оче́й моїх, бо Твого Зако́ну не доде́ржують.
Vatsbekkjer renn or augo mine, av di folk ikkje held di lov.
137 Ти праведний, Господи, і прямі́ Твої при́суди,
Rettferdig er du, Herre, og rette er dine domar.
138 бо Ти наказа́в справедливі свідо́цтва Свої й щиру правду!
Du hev fyreskrive dine vitnemål i rettferd og i stor truskap.
139 Ни́щить мене моя ре́вність, бо мої вороги́ позабува́ли слова́ Твої.
Min brennhug hev tært meg upp, av di mine motstandarar hev gløymt dine ord.
140 Ве́льми очи́щене слово Твоє, і Твій раб його любить.
Ditt ord er vel reinsa, og din tenar elskar det.
141 Я мали́й і пого́рджений, та не забуваю нака́зів Твоїх.
Liten er eg og vanvyrd; dine fyresegner hev eg ikkje gløymt.
142 Праведність Твоя — праведність вічна, а Зако́н Твій — то правда.
Di rettferd er ei æveleg rettferd, og di lov er sanning.
143 Недоля та у́тиск мене обгорну́ли, — але́ Твої заповіді — моя ро́зкіш!
Naud og trengsla fann meg; dine bodord er mi lyst.
144 Правда свідо́цтв Твоїх вічна, — подай мені розуму, й бу́ду я жити!
Rettferdige er dine vitnemål til æveleg tid; gjev meg skyn, so eg kann liva!
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я бу́ду держа́тись уста́вів Твоїх!
Eg ropar av alt mitt hjarta, svara meg, Herre! Dine fyreskrifter vil eg taka vare på.
146 Я кличу до Тебе, — спаси Ти мене, і я бу́ду держа́тись свідо́цтв Твоїх!
Eg ropar til deg, frels meg! so vil eg halda dine vitnemål.
147 Світа́нок я ви́передив та й вже кличу, Твого сло́ва чека́ю.
Tidleg i dagningi var eg uppe og ropa um hjelp; eg venta på ditt ord.
148 Мої очі сторо́жі нічні́ випере́джують, щоб про слово Твоє розмовляти.
Mine augo var uppe fyre nattevakterne, so eg kunde grunda på ditt ord.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене́ з Свого при́суду!
Høyr mi røyst etter di miskunn, Herre, haldt meg i live etter dine domar!
150 Набли́жаться ті, що за чином гане́бним ганя́ють, від Зако́ну Твого далекі,
Dei er nær som renner etter ugjerning; frå di lov er dei langt burte.
151 та близьки́й Ти, о Господи, а всі Твої за́повіді — справедливість!
Du er nær, Herre, og alle dine bodord er sanning.
152 Відда́вна я знаю свідо́цтва Твої, бо навіки Ти їх закла́в!
Longe sidan veit eg av dine vitnemål, at du hev grunnfest deim i all æva.
153 Подивись на недолю мою та мене поряту́й, бо я не забуваю Зако́ну Твого́!
Sjå til mi djupe naud og fria meg ut! For di lov hev eg ikkje gløymt.
154 Вступи́ся за справу мою й мене ви́зволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
Før mi sak, og løys meg ut, haldt meg i live etter ditt ord!
155 Від безбожних спасі́ння дале́ке, бо вони не шукають Твоїх постано́в.
Frelsa er langt frå dei ugudlege, for dine fyreskrifter spør dei ikkje etter.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи́ Ти мене з Свого при́суду!
Di miskunn er stor, Herre; haldt meg i live etter dine domar!
157 Багато моїх переслі́дників та ворогів моїх, — але від свідо́цтв Твоїх не відхиля́юсь!
Mange er dei som forfylgjer meg og stend meg imot; frå dine vitnemål hev eg ikkje vike.
158 Бачив я зрадників й бри́дився ними, бо не де́ржать вони Твого сло́ва.
Eg såg dei utrue og fekk uhug, av di dei ikkje heldt ditt ord.
159 Подивися: люблю́ я накази Твої, — за милосердям Своїм оживи́ мене, Господи!
Sjå at eg hev elska dine fyresegner! Herre, haldt meg i live etter di miskunn!
160 Правда — підва́лина слова Твого, а при́суди правди Твоєї — навіки.
Summen av ditt ord er sanning, og æveleg stend all di rettferds lov.
161 Безневи́нно вельмо́жі мене переслі́дують, та серце моє Твого слова боїться.
Hovdingar forfylgde meg utan orsak, men mitt hjarta ottast dine ord.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здо́бич велику знайшов.
Eg gled meg yver ditt ord, som når ein finn mykje herfang.
163 Я неправду нена́виджу й бри́джуся нею, — покохав я Зако́на Твого́!
Lygn hev eg hata og havt stygg til; di lov hev eg elska.
164 Сім раз денно я сла́влю Тебе через при́суди правди Твоєї.
Sju gonger um dagen hev eg lova deg for dine rettferdige domar.
165 Мир великий для тих, хто кохає Зако́на Твого, — і не мають вони спотика́ння.
Mykje fred hev dei som elskar di lov, og ingen støyt fær deim til fall.
166 На спасі́ння Твоє я наді́юся, Господи, і Твої заповіді вико́ную.
Eg hev venta på di frelsa, Herre, og dine bodord hev eg halde.
167 Душа моя де́ржить свідо́цтва Твої, і я сильно люблю́ їх.
Mi sjæl hev halde dine vitnemål, og eg elska deim mykje.
168 Я держу́ся нака́зів Твоїх та свідо́цтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі доро́ги!
Eg hev halde dine fyresegner og dine vitnemål, for alle mine vegar er for di åsyn.
169 Блага́ння моє хай набли́зиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
Lat mitt klagerop koma fram for di åsyn, Herre! Gjev meg skyn etter ditt ord.
170 Нехай при́йде молитва моя перед лице Твоє, — за словом Своїм мене ви́зволь!
Lat mi bøn koma for di åsyn! Frels meg etter ditt ord!
171 Нехай у́ста мої вимовля́ють хвалу́, бо уста́вів Своїх Ти навчаєш мене.
Mine lippor skal fløda yver av lovsong, for du lærer meg dine fyreskrifter;
172 Хай язик мій звіща́тиме слово Твоє, бо всі Твої за́повіді — справедли́вість.
Mi tunga skal syngja um ditt ord; for alle dine bodord er rettferd.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав нака́зи Твої.
Lat di hand vera meg til hjelp! for dine fyresegner hev eg valt ut.
174 Я пра́гну спасі́ння Твого, о Господи, а Зако́н Твій — то ро́зкіш моя!
Eg lengtar etter di frelsa, Herre, og di lov er mi lyst.
175 Хай душа моя буде жива́, і хай сла́вить Тебе, а Твій при́суд нехай допоможе мені!
Lat mi sjæl leva og lova deg, og lat dine domar hjelpa meg!
176 Я блукаю, немов та овечка загу́блена, — пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх за́повідей!
Eg hev fare vilt; leita upp din tenar som ein burtkomen sau! for dine bodord hev eg ikkje gløymt.
