Псалми 102
1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
A prayer from someone who is suffering and is tired out, pouring out their troubles to the Lord. Lord please hear my prayer, my cry for help!
2 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
Don't hide your face from me in my time of trouble! Turn and listen to me, and answer me quickly when I call.
3 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
My life is disappearing like smoke; my body feels like it's on fire!
4 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
I'm like grass that's dried up, withered away—I even forget to eat!
5 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
All my groaning has worn me out; my bones show through my skin.
6 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
I'm like a desert owl, like a little owl among the ruins.
7 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
I can't sleep. I'm like a lonely bird on a rooftop.
8 Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
My enemies taunt me all day long. They mock me and swear at me.
9 І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
Ashes are the food I eat; my tears drip into my drink,
10 через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
because of your anger and hostility, for you have picked me up and tossed me away.
11 Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
My life is fading away like a shadow that lengthens—I'm withering away like grass.
12 А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
But you, Lord, reign forever, your fame will last for all generations.
13 Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
You will take action and have pity on Jerusalem, for it's time to be kind to the city, the time has come.
14 бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
For the people who follow you love its stones; they value even its dust!
15 І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
Then the nations will be in awe of who you are, Lord; all the kings of the earth will be in awe of your glory.
16 Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
For the Lord will rebuild Jerusalem; he will appear in glory.
17 До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
He will pay attention to the prayers of the homeless; he will not disregard their requests.
18 Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
Let this be recorded for generations to come, so that people yet to be born may praise the Lord:
19 бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
The Lord looked down from above, from the heights of his holy place; he looked down from heaven to the earth,
20 щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
to respond to the groans of prisoners, to set free the children of death.
21 щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
As a result the wonderful nature of the Lord will be celebrated with praise in Jerusalem,
22 коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
when the people of many kingdoms gather together to worship the Lord.
23 Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
But as for me, he broke my health while I was still young, cutting my life short.
24 Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
I cried out, “My God, don't take my life while I'm young! You are the one who lives forever.
25 Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
Long ago you created the earth; you made the heavens.
26 позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
They will come to an end, but you will not. They will all wear out, like clothes—you will change them, and throw them away.
27 Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
But you are the one who always is; your years never come to an end.
28 Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
Our children will live with you, and our children's children will grow in your presence.”
