Приповісті 1
1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
Přísloví Šalomouna syna Davidova, krále Izraelského,
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
Ku poznání moudrosti a cvičení, k vyrozumívání řečem rozumnosti,
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
K dosažení vycvičení v opatrnosti, spravedlnosti, soudu a toho, což pravého jest,
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
Aby dána byla hloupým důmyslnost, mládenečku umění a prozřetelnost.
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
Když poslouchati bude moudrý, přibude mu umění, a rozumný bude vtipnější,
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
K srozumění podobenství, a výmluvnosti řeči moudrých a pohádkám jejich.
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
Bázeň Hospodinova jest počátek umění, moudrostí a cvičením pohrdají blázni.
8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
Poslouchej, synu můj, cvičení otce svého, a neopouštěj naučení matky své.
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
Neboť to přidá příjemnosti hlavě tvé, a bude zlatým řetězem hrdlu tvému.
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
Synu můj, jestliže by tě namlouvali hříšníci, nepřivoluj.
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
Jestliže by řekli: Poď s námi, úklady čiňme krvi, skryjeme se proti nevinnému bez ostýchání se;
Sehltíme je jako hrob za živa, a v cele jako ty, jenž sstupují do jámy; (Sheol h7585)
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
Všelijakého drahého zboží dosáhneme, naplníme domy své loupeží;
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
Vrz los svůj mezi nás, měšec jeden budeme míti všickni:
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
Synu můj, nevycházej na cestu s nimi, zdrž nohu svou od stezky jejich;
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
Nebo nohy jejich ke zlému běží, a pospíchají k vylévání krve.
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
Jistě, že jakož nadarmo roztažena bývá sít před očima jakéhokoli ptactva,
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
Tak tito proti krvi své ukládají, skrývají se proti dušem svým.
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
Takovéť jsou cesty každého dychtícího po zisku, duši pána svého uchvacuje.
20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
Moudrost vně volá, na ulicech vydává hlas svůj.
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
V největším hluku volá, u vrat brány, v městě, a výmluvnosti své vypravuje, řka:
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
Až dokud hloupí milovati budete hloupost, a posměvači posměch sobě libovati, a blázni nenáviděti umění?
23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
Obraťtež se k domlouvání mému. Hle, vynáším vám ducha svého, a v známost vám uvodím slova svá.
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
Poněvadž jsem volala, a odpírali jste; vztahovala jsem ruku svou, a nebyl, kdo by pozoroval,
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
Anobrž strhli jste se všeliké rady mé, a trestání mého jste neoblíbili:
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
Pročež i já v bídě vaší smáti se budu, posmívati se budu, když přijde to, čehož se bojíte,
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
Když přijde jako hrozné zpuštění to, čehož se bojíte, a bída vaše jako bouře nastane, když přijde na vás trápení a ssoužení.
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
Tehdy volati budou ke mně, a nevyslyším; ráno hledati mne budou, a nenaleznou mne.
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
Proto že nenáviděli umění, a bázně Hospodinovy nevyvolili,
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
Aniž povolili radě mé, ale pohrdali všelikým domlouváním mým.
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
Protož jísti budou ovoce skutků svých, a radami svými nasyceni budou.
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
Nebo pokoj hloupých zmorduje je, a štěstí bláznů zahubí je.
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
Ale kdož mne poslouchá, bydliti bude bezpečně, pokoj maje před strachem zlých věcí.
