Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Figlio mio, fà attenzione alla mia sapienza e porgi l'orecchio alla mia intelligenza,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
perché tu possa seguire le mie riflessioni e le tue labbra custodiscano la scienza.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Stillano miele le labbra di una straniera e più viscida dell'olio è la sua bocca;
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
ma ciò che segue è amaro come assenzio, pungente come spada a doppio taglio.
I suoi piedi scendono verso la morte, i suoi passi conducono agli inferi. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
Per timore che tu guardi al sentiero della vita, le sue vie volgono qua e là; essa non se ne cura.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Ora, figlio mio, ascoltami e non allontanarti dalle parole della mia bocca.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Tieni lontano da lei il tuo cammino e non avvicinarti alla porta della sua casa,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
per non mettere in balìa di altri il tuo vigore e i tuoi anni in balìa di un uomo crudele,
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
perché non si sazino dei tuoi beni gli estranei, non finiscano le tue fatiche in casa di un forestiero
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
e tu non gema sulla tua sorte, quando verranno meno il tuo corpo e la tua carne,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
e dica: «Perché mai ho odiato la disciplina e il mio cuore ha disprezzato la correzione?
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
Non ho ascoltato la voce dei miei maestri, non ho prestato orecchio a chi m'istruiva.
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Per poco non mi son trovato nel colmo dei mali in mezzo alla folla e all'assemblea».
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Bevi l'acqua della tua cisterna e quella che zampilla dal tuo pozzo,
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
perché le tue sorgenti non scorrano al di fuori, i tuoi ruscelli nelle pubbliche piazze,
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
ma siano per te solo e non per degli estranei insieme a te.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Sia benedetta la tua sorgente; trova gioia nella donna della tua giovinezza:
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
cerva amabile, gazzella graziosa, essa s'intrattenga con te; le sue tenerezze ti inebrino sempre; sii tu sempre invaghito del suo amore!
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
Perché, figlio mio, invaghirti d'una straniera e stringerti al petto di un'estranea?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Poiché gli occhi del Signore osservano le vie dell'uomo ed egli vede tutti i suoi sentieri.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
L'empio è preda delle sue iniquità, è catturato con le funi del suo peccato.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
Egli morirà per mancanza di disciplina, si perderà per la sua grande stoltezza.
