Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
My son! Give attention to my wisdom, Incline your ear to my understanding,
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
To observe thoughtfulness, And your lips keep knowledge.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
For the lips of a strange woman drop honey, And her mouth [is] smoother than oil,
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
And her latter end [is] bitter as wormwood, Sharp as a sword [with] mouths.
Her feet are going down to death, Her steps take hold of Sheol. (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
The path of life—lest you ponder, Her paths have moved—you do not know.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
And now, you sons, listen to me, And do not turn from sayings of my mouth.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Keep your way far from off her, And do not come near to the opening of her house,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
Lest you give your splendor to others, And your years to the fierce,
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
Lest strangers be filled [with] your power, And your labors in the house of a stranger,
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
And you have howled in your latter end, In the consumption of your flesh and your food,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
And have said, “How I have hated instruction, And my heart has despised reproof,
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
And I have not listened to the voice of my teachers, And have not inclined my ear to my teachers.
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
As a little thing I have been all evil, In the midst of an assembly and a congregation.”
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Drink waters out of your own cistern, Even flowing ones out of your own well.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Let your fountains be scattered abroad, In broad places streams of waters.
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Let them be to you for yourself, And not to strangers with you.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Let your fountain be blessed, And rejoice because of the wife of your youth,
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
A doe of loves, and a roe of grace! Let her loves satisfy you at all times, Magnify yourself in her love continually.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
And why do you magnify yourself, My son, with a stranger? And embrace the bosom of a strange woman?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
For the ways of each are before the eyes of YHWH, And He is pondering all his paths.
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
His own iniquities capture the wicked, And he is holden with the ropes of his sin.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
He dies without instruction, And magnifies himself in the abundance of his folly!
