Приповісті 30
1 Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
Slova Agura, syna Jáke. Sepsání řečí muže toho k Itielovi, k Itielovi a Uchalovi.
2 Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
Jistě žeť jsem hloupější nad jiné, tak že rozumnosti člověka obecného nemám,
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
Aniž jsem se naučil moudrosti, a umění svatých neumím.
4 Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
Kdo vstoupil v nebe, i sstoupil? Kdo sebral vítr do hrstí svých? Kdo shrnul vody v roucho své? Kdo upevnil všecky končiny země? Které jméno jeho, a jaké jméno syna jeho, víš-li?
5 Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
Všeliká výmluvnost Boží přečištěná jest; onť jest štít doufajících v něho.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
Nepřidávej k slovům jeho, aby tě nekáral, a byl bys ve lži postižen.
7 Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
Dvou věcí žádám od tebe, neoslýchejž mne, prvé než umru:
8 віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
Marnost a slovo lživé vzdal ode mne, chudoby neb bohatství nedávej mi, živ mne pokrmem vedlé potřeby mé,
9 щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
Abych snad nasycen jsa, tě nezapřel, a neřekl: Kdo jest Hospodin? a abych zchudna, nekradl, a nebral naprázdno jména Hospodina Boha svého.
10 Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
Nesoč na služebníka před pánem jeho, aťby nezlořečil, a ty abys nehřešil.
11 Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
Jest pokolení, kteréž otci svému zlořečí, a matce své nedobrořečí.
12 покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
Jest pokolení čisté samo u sebe, ačkoli od nečistot svých není obmyto.
13 покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
Jest pokolení, jehož vysoké jsou oči, a víčka jeho jsou vyzdvižená.
14 Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
Jest pokolení, jehož zubové jsou mečové, a třenovní zubové jeho nožové, k zžírání chudých na zemi a nuzných na světě.
15 Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
Pijavice má dvě dcery říkající: Dej, dej. Tři věci nebývají nasyceny, anobrž čtyry, kteréž nikdy neřeknou: Dosti:
Peklo a život neplodné, země též nebývá nasycena vodou, a oheň neříká: Dosti. (Sheol h7585)
17 Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
Oko, kteréž se posmívá otci, a pohrdá poslušenstvím matky, vyklubí krkavci potoční, aneb snědí je orličata.
18 Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
Tři tyto věci skryty jsou přede mnou, nýbrž čtyry, kterýchž neznám:
19 дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
Cesty orlice v povětří, cesty hada na skále, cesty lodí u prostřed moře, a cesty muže při panně.
20 Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
Takováž jest cesta ženy cizoložné: Jí, a utře ústa svá, a dí: Nepáchala jsem nepravosti.
21 Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
Pode třmi věcmi pohybuje se země, anobrž pod čtyřmi, jichž nemůž snésti:
22 під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
Pod služebníkem, když kraluje, a bláznem, když se nasytí chleba;
23 під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
Pod omrzalou, když se vdá, a děvkou, když dědičkou bývá paní své.
24 Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
Ètyry tyto věci jsou malé na zemi, a však jsou moudřejší nad mudrce:
25 мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
Mravenci, lid nesilný, kteříž však připravují v létě pokrm svůj;
26 борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
Králíkové, lid nesilný, kteříž však stavějí v skále dům svůj;
27 немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
Krále nemají kobylky, a však vycházejí po houfích všecky;
28 паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
Pavouk rukama dělá, a bývá na palácích královských.
29 Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
Tři tyto věci udatně vykračují, anobrž čtyry, kteréž zmužile chodí:
30 лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
Lev nejsilnější mezi zvířaty, kterýž neustupuje před žádným;
31 осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
Přepásaný na bedrách kůň neb kozel, a král, proti němuž žádný nepovstává.
32 Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
Jestliže jsi bláznil, vynášeje se, a myslil-lis zle, ruku na ústa polož.
33 Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
Kdo tluče smetanu, stlouká máslo, a stiskání nosu vyvodí krev, tak popouzení k hněvu vyvodí svár.
