Приповісті 27
1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
Ne glorieris in crastinum, ignorans quid superventura pariat dies.
2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
Laudet te alienus, et non os tuum: extraneus, et non labia tua.
3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
Grave est saxum, et onerosa arena: sed ira stulti utroque gravior.
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
Ira non habet misericordiam, nec erumpens furor: et impetum concitati spiritus ferre quis poterit?
5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
Melior est manifesta correptio, quam amor absconditus.
6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
Meliora sunt vulnera diligentis, quam fraudulenta oscula odientis
7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
Anima saturata calcabit favum: et anima esuriens etiam amarum pro dulci sumet.
8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
Sicut avis transmigrans de nido suo, sic vir qui derelinquit locum suum.
9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
Unguento et variis odoribus delectatur cor: et bonis amici consiliis anima dulcoratur.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
Amicum tuum, et amicum patris tui ne dimiseris: et domum fratris tui ne ingrediaris in die afflictionis tuae. Melior est vicinus iuxta, quam frater procul.
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
Stude sapientiae fili mi, et laetifica cor meum, ut possim exprobranti respondere sermonem.
12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
Astutus videns malum, absconditus est: parvuli transeuntes sustinuerunt dispendia.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
Tolle vestimentum eius, qui spopondit pro extraneo: et pro alienis, aufer ei pignus.
14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
Qui benedicit proximo suo voce grandi, de nocte consurgens maledicenti similis erit.
15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
Tecta perstillantia in die frigoris, et litigiosa mulier comparantur:
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
qui retinet eam, quasi qui ventum teneat, et oleum dexterae suae evacuabit.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
Ferrum ferro exacuitur, et homo exacuit faciem amici sui.
18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
Qui servat ficum, comedet fructus eius: et qui custos est domini sui, glorificabitur.
19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
Quomodo in aquis resplendent vultus prospicientium, sic corda hominum manifesta sunt prudentibus.
Infernus et perditio numquam implentur: similiter et oculi hominum insatiabiles: (Sheol h7585)
21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
Quomodo probatur in conflatorio argentum, et in fornace aurum: sic probatur homo ore laudantis. Cor iniqui inquirit mala, cor autem rectum inquirit scientiam.
22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
Si contuderis stultum in pila quasi ptisanas feriente desuper pilo, non auferetur ab eo stultitia eius.
23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
Diligenter agnosce vultum pecoris tui, tuosque greges considera:
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
Non enim habebis iugiter potestatem: sed corona tribuetur in generatione et generationem.
25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
Aperta sunt prata, et apparuerunt herbae virentes, et collecta sunt foena de montibus.
26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
Agni ad vestimentum tuum: et hoedi, agri pretium.
27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
Sufficiat tibi lac caprarum in cibos tuos, et in necessaria domus tuae: et ad victum ancillis tuis.
