Приповісті 26
1 Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
As snow in summer, and as rain in harvest, So honor [is] not fitting for a fool.
2 Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
As a bird by wandering, as a swallow by flying, So reviling without cause does not come.
3 Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
A whip is for a horse, a bridle for a donkey, And a rod for the back of fools.
4 Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
Do not answer a fool according to his folly, Lest you are like to him—even you.
5 Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
Answer a fool according to his folly, Lest he is wise in his own eyes.
6 Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
He is cutting off feet, he is drinking injury, Who is sending things by the hand of a fool.
7 Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
The two legs of the lame have been weak, And an allegory in the mouth of fools.
8 Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
As one who is binding a stone in a sling, So [is] he who is giving honor to a fool.
9 Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
A thorn has gone up into the hand of a drunkard, And an allegory in the mouth of fools.
10 Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
The Former of all [is] great, And He is rewarding a fool, And is rewarding transgressors.
11 Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
As a dog has returned to its vomit, A fool is repeating his folly.
12 Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
You have seen a man wise in his own eyes, More hope of a fool than of him!
13 Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
The slothful has said, “A lion [is] in the way, A lion [is] in the broad places.”
14 Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
The door turns around on its hinge, And the slothful on his bed.
15 Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
The slothful has hid his hand in a dish, He is weary of bringing it back to his mouth.
16 Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
Wiser [is] the slothful in his own eyes, Than seven [men] returning a reason.
17 Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
Laying hold on the ears of a dog, [Is] a passer-by making himself wrath for strife [that is] not his own.
18 Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
As [one] pretending to be feeble, Who is casting sparks, arrows, and death,
19 так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
So has a man deceived his neighbor, And has said, “Am I not playing?”
20 З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
Fire is going out without wood, And contention ceases without a tale-bearer,
21 Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
Coal to burning coals, and wood to fire, And a man of contentions to kindle strife.
22 Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
The words of a tale-bearer [are] as self-inflicted wounds, And they have gone down [to] the inner parts of the heart.
23 Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
Silver of dross spread over potsherd, [Are] burning lips and an evil heart.
24 устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
A hater pretends by his lips, And he places deceit in his heart,
25 коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
When his voice is gracious do not trust in him, For seven abominations [are] in his heart.
26 Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
Hatred is covered by deceit, Its wickedness is revealed in an assembly.
27 Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
Whoever is digging a pit falls into it, And the roller of a stone, it turns to him.
28 Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
A lying tongue hates its bruised ones, And a flattering mouth works an overthrow!
