Плач Єремії 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
I am a man who has seen misery under the rod of Yahweh's fury.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
He drove me away and caused me to walk in darkness rather than light.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
Surely he turned his hand against me again and again, the whole day long.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
He made my flesh and my skin waste away; he broke my bones.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
He built up siege works against me, and surrounded me with bitterness and hardship.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
He made me live in dark places, like those who died long ago.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
He built a wall around me and I cannot escape. He made my chains heavy
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
and though I call out and cry for help, he shut out my prayer.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
He blocked my path with a wall of hewn stone; he made my paths crooked.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
He is like a bear waiting to ambush me, a lion in hiding;
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
he turned aside my paths, he has made me desolate.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
He bent his bow and set me as a target for his arrow.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
He pierced my kidneys with the arrows of his quiver.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
I became a laughingstock to all my people, the object of their taunting all day long.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
He filled me with bitterness and forced me to drink wormwood.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
He has made my teeth grind with gravel, and he made me cower in the ashes.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
My soul is deprived of peace; I have forgotten what happiness is.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
So I say, “My endurance has perished and so has my hope in Yahweh.”
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
Remember my affliction and my wanderings, the wormwood and bitterness.
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
I continually remember it and I am bowed down within me.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
But I call this to mind and therefore I have hope:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
The steadfast love of Yahweh never ceases and his compassions never end,
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
they are new every morning; your faithfulness is great.
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
“Yahweh is my inheritance,” I said, therefore I will hope in him.
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
Yahweh is good to those who wait for him, to the one who seeks him.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
It is good to wait silently for the salvation of Yahweh.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
It is good for a man that he bear the yoke in his youth.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
Let him sit alone in silence, when it is laid upon him.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
Let him put his mouth in the dust—there may yet be hope.
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
Let him offer his cheek to the one who strikes him, and let him be filled to the full with reproach.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
For the Lord will not reject us forever,
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
but though he causes grief, he will have compassion according to the abundance of his steadfast love.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
For he does not afflict from his heart or torment the children of mankind.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
To crush underfoot all the prisoners of the earth,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
to deny a man justice in the presence of the Most High,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
to deny justice to a person—the Lord would not approve such things!
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
Who has spoken and it came to pass, unless the Lord decreed it?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
Is it not from the mouth of the Most High that both calamities and the good come?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
How can any person alive complain? How can a person complain about the punishment for his sins?
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
Let us examine our ways and test them, and let us return to Yahweh.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
Let us lift up our hearts and our hands to God in the heavens:
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
“We have transgressed and rebelled, and you have not forgiven.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
You have covered yourself with anger and pursued us, you have killed and you have not spared.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
You have covered yourself with a cloud so that no prayer can pass through.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
You have made us like filthy scum and refuse among the nations.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
All our enemies curse us,
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
panic and pitfall have come upon us, ruin and destruction.
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
My eyes flow with streams of tears because my people are destroyed.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
My eyes will shed tears without ceasing, without relief,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
until Yahweh from heaven looks down and sees.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
My eyes cause me grief because of all the daughters of my city.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
I have been hunted like a bird by those who were my enemies; they hunted me without a reason.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
They cast me into a pit and they threw a stone on me,
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
and they caused waters to overflow, covering my head. I said, 'I have been cut off!'
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
I called on your name, Yahweh, from the depths of the pit.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
You heard my voice when I said, 'Do not close your ear to my cry for help.'
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
You came near on the day I called on you; you said, 'Do not fear.'
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
Lord, you defended my case, you saved my life!
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
Yahweh, you have seen the wrong they have done to me; judge my case.
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
You have seen their insults, all their plots against me—
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
You have heard their scorn, Yahweh, and all their plans regarding me.
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
The lips and the accusations of my enemies come against me all the day.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
Look at how they sit and then rise up; they mock me with their songs.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Pay back to them, Yahweh, according to what they have done.
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
You will let their hearts be shameless! May your condemnation be upon them!
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
You pursue them in anger and destroy them from under the heavens, Yahweh!”
