Йов 9
1 А Йов відповів та й сказав:
Hiob antwortete und sprach:
2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
Ja, ich weiß gar wohl, daß es also ist und daß ein Mensch nicht recht behalten mag gegen Gott.
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Hat er Lust, mit ihm zu hadern, so kann er ihm auf tausend nicht eins antworten.
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Er ist weise und mächtig; wem ist's je gelungen, der sich wider ihn gelegt hat?
5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Er versetzt Berge, ehe sie es innewerden, die er in seinem Zorn umkehrt.
6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Er bewegt die Erde aus ihrem Ort, daß ihre Pfeiler zittern.
7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Er spricht zur Sonne, so geht sie nicht auf, und versiegelt die Sterne.
8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Er breitet den Himmel aus allein und geht auf den Wogen des Meeres.
9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Er macht den Wagen am Himmel und Orion und die Plejaden und die Sterne gegen Mittag.
10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Er tut große Dinge, die nicht zu erforschen sind, und Wunder, deren keine Zahl ist.
11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Siehe, er geht an mir vorüber, ehe ich's gewahr werde, und wandelt vorbei, ehe ich's merke.
12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Siehe, wenn er hinreißt, wer will ihm wehren? Wer will zu ihm sagen: Was machst du?
13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Er ist Gott; seinen Zorn kann niemand stillen; unter ihn mußten sich beugen die Helfer Rahabs.
14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Wie sollte ich denn ihm antworten und Worte finden gegen ihn?
15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Wenn ich auch recht habe, kann ich ihm dennoch nicht antworten, sondern ich müßte um mein Recht flehen.
16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Wenn ich ihn schon anrufe, und er mir antwortet, so glaube ich doch nicht, daß er meine Stimme höre.
17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Denn er fährt über mich mit Ungestüm und macht mir Wunden viel ohne Ursache.
18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Er läßt meinen Geist sich nicht erquicken, sondern macht mich voll Betrübnis.
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Will man Macht, so ist er zu mächtig; will man Recht, wer will mein Zeuge sein?
20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Sage ich, daß ich gerecht bin, so verdammt er mich doch; bin ich Unschuldig, so macht er mich doch zu Unrecht.
21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Ich bin unschuldig! ich frage nicht nach meiner Seele, begehre keines Lebens mehr.
22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Es ist eins, darum sage ich: Er bringt um beide, den Frommen und den Gottlosen.
23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Wenn er anhebt zu geißeln, so dringt er alsbald zum Tod und spottet der Anfechtung der Unschuldigen.
24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Das Land aber wird gegeben unter die Hand der Gottlosen, und der Richter Antlitz verhüllt er. Ist's nicht also, wer anders sollte es tun?
25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Meine Tage sind schneller gewesen denn ein Läufer; sie sind geflohen und haben nichts Gutes erlebt.
26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Sie sind dahingefahren wie die Rohrschiffe, wie ein Adler fliegt zur Speise.
27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
Wenn ich gedenke: Ich will meiner Klage vergessen und meine Gebärde lassen fahren und mich erquicken,
28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
so fürchte ich alle meine Schmerzen, weil ich weiß, daß du mich nicht unschuldig sein lässest.
29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Ich muß ja doch ein Gottloser sein; warum mühe ich mich denn so vergeblich?
30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
Wenn ich mich gleich mit Schneewasser wüsche und reinigte mein Hände mit Lauge,
31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
so wirst du mich doch tauchen in Kot, und so werden mir meine Kleider greulich anstehen.
32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
Denn er ist nicht meinesgleichen, dem ich antworten könnte, daß wir vor Gericht miteinander kämen.
33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Es ist zwischen uns kein Schiedsmann, der seine Hand auf uns beide lege.
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
Er nehme von mir seine Rute und lasse seinen Schrecken von mir,
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
daß ich möge reden und mich nicht vor ihm fürchten dürfe; denn ich weiß, daß ich kein solcher bin.
