Йов 39
1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
Numquid nosti tempus partus ibicum in petris, vel parturientes cervas observasti?
2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
Dinumerasti menses conceptus earum, et scisti tempus partus earum?
3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
Incurvantur ad fœtum, et pariunt, et rugitus emittunt.
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
Separantur filii earum, et pergunt ad pastum: egrediuntur, et non revertuntur ad eas.
5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
Quis dimisit onagrum liberum, et vincula ejus quis solvit?
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
cui dedi in solitudine domum, et tabernacula ejus in terra salsuginis.
7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
Contemnit multitudinem civitatis: clamorem exactoris non audit.
8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
Circumspicit montes pascuæ suæ, et virentia quæque perquirit.
9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
Numquid volet rhinoceros servire tibi, aut morabitur ad præsepe tuum?
10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
Numquid alligabis rhinocerota ad arandum loro tuo, aut confringet glebas vallium post te?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
Numquid fiduciam habebis in magna fortitudine ejus, et derelinques ei labores tuos?
12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
Numquid credes illi quod sementem reddat tibi, et aream tuam congreget?
13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
Penna struthionis similis est pennis herodii et accipitris.
14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
Quando derelinquit ova sua in terra, tu forsitan in pulvere calefacies ea?
15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
Obliviscitur quod pes conculcet ea, aut bestia agri conterat.
16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
Duratur ad filios suos, quasi non sint sui: frustra laboravit, nullo timore cogente.
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
Privavit enim eam Deus sapientia, nec dedit illi intelligentiam.
18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
Cum tempus fuerit, in altum alas erigit: deridet equum et ascensorem ejus.
19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
Numquid præbebis equo fortitudinem, aut circumdabis collo ejus hinnitum?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
Numquid suscitabis eum quasi locustas? gloria narium ejus terror.
21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
Terram ungula fodit; exultat audacter: in occursum pergit armatis.
22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
Contemnit pavorem, nec cedit gladio.
23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
Super ipsum sonabit pharetra; vibrabit hasta et clypeus:
24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
fervens et fremens sorbet terram, nec reputat tubæ sonare clangorem.
25 При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
Ubi audierit buccinam, dicit: Vah! procul odoratur bellum: exhortationem ducum, et ululatum exercitus.
26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
Numquid per sapientiam tuam plumescit accipiter, expandens alas suas ad austrum?
27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
Numquid ad præceptum tuum elevabitur aquila, et in arduis ponet nidum suum?
28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
In petris manet, et in præruptis silicibus commoratur, atque inaccessis rupibus.
29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
Inde contemplatur escam, et de longe oculi ejus prospiciunt.
30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
Pulli ejus lambent sanguinem: et ubicumque cadaver fuerit, statim adest.
