Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
Des entsetzt sich mein Herz und bebt.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
O höret doch, wie der Donner zürnt, und was für Gespräch von seinem Munde ausgeht!
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
Er läßt ihn hinfahren unter allen Himmeln, und sein Blitz scheint auf die Enden der Erde.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
Ihm nach brüllt der Donner, und er donnert mit seinem großen Schall; und wenn sein Donner gehört wird, kann man's nicht aufhalten.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
Gott donnert mit seinem Donner wunderbar und tut große Dinge und wird doch nicht erkannt.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
Er spricht zum Schnee, so ist er bald auf Erden, und zum Platzregen, so ist der Platzregen da mit Macht.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Aller Menschen Hand hält er verschlossen, daß die Leute lernen, was er tun kann.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
Das wilde Tier geht in seine Höhle und bleibt an seinem Ort.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
Von Mittag her kommt Wetter und von Mitternacht Kälte.
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
Vom Odem Gottes kommt Frost, und große Wasser ziehen sich eng zusammen.
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Die Wolken beschwert er mit Wasser, und durch das Gewölk bricht sein Licht.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
Er kehrt die Wolken, wo er hin will, daß sie schaffen alles, was er ihnen gebeut, auf dem Erdboden:
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
es sei zur Züchtigung über ein Land oder zur Gnade, läßt er sie kommen.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Da merke auf, Hiob, stehe und vernimm die Wunder Gottes!
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Weißt du wie Gott solches über sie bringt und wie er das Licht aus seinen Wolken läßt hervorbrechen?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Weißt du wie sich die Wolken ausstreuen, die Wunder des, der vollkommen ist an Wissen?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
Du, des Kleider warm sind, wenn das Land still ist vom Mittagswinde,
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
ja, du wirst mit ihm den Himmel ausbreiten, der fest ist wie ein gegossener Spiegel.
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Zeige uns, was wir ihm sagen sollen; denn wir können nichts vorbringen vor Finsternis.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Wer wird ihm erzählen, daß ich wolle reden? So jemand redet, der wird verschlungen.
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
Jetzt sieht man das Licht nicht, das am Himmel hell leuchtet; wenn aber der Wind weht, so wird's klar.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
Von Mitternacht kommt Gold; um Gott her ist schrecklicher Glanz.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
Den Allmächtigen aber können wir nicht finden, der so groß ist von Kraft; das Recht und eine gute Sache beugt er nicht.
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Darum müssen ihn fürchten die Leute; und er sieht keinen an, wie weise sie sind.
