Йов 37
1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
“Also, my heart trembles at this, And it moves from its place.
2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
Listen diligently to the trembling of His voice, Indeed, the sound goes forth from His mouth.
3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
He directs it under the whole heavens, And its light [is] over the skirts of the earth.
4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
A voice roars after it—He thunders with the voice of His excellence, And He does not hold them back, When His voice is heard.
5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
God thunders with His voice wonderfully, Doing great things and we do not know.
6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
For He says to snow: Be [on] the earth. And the small rain and great rain of His power.
7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
Into the hand of every man he seals, For the knowledge by all men of His work.
8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
And the beast enters into [its] lair, And it continues in its habitations.
9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
From the inner chamber comes a windstorm, And from scatterings winds—cold,
10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
From the breath of God is frost given, And the breadth of waters is constricted,
11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
Indeed, by filling He presses out a cloud, [and] His light scatters a cloud.
12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
And it is turning itself around by His counsels, For their doing all He commands them, On the face of the habitable earth.
13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
Whether for a rod, or for His land, Or for kindness—He causes it to come.
14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
Hear this, O Job, Stand and consider the wonders of God.
15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
Do you know when God places them, And caused the light of His cloud to shine?
16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
Do you know the balancings of a cloud? The wonders of the Perfect in knowledge?
17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
How your garments [are] warm, In the quieting of the earth from the south?
18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
You have made an expanse with Him For the clouds—strong as a hard mirror!
19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
Let us know what we say to Him, We do not set in array because of darkness.
20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
Is it declared to Him that I speak? If a man has spoken, surely he is swallowed up.
21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
And now, they have not seen the light, It [is] bright in the clouds, And the wind has passed by and cleanses them.
22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
It comes from the golden north, Fearful splendor [is] beside God.
23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
The Mighty! We have not found Him out, High in power and judgment, He does not answer! And abundant in righteousness,
24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Therefore men fear Him, He does not see any of the wise of heart.”
