Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
“I made a covenant for my eyes, And how do I attend to a virgin?
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
And what [is] the portion of God from above? And the inheritance of the Mighty from the heights?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Is not calamity to the perverse? And strangeness to workers of iniquity?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Does He not see my ways, And number all my steps?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
If I have walked with vanity, And my foot hurries to deceit,
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
He weighs me in righteous balances, And God knows my integrity.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
If my step turns aside from the way, And my heart has gone after my eyes, And blemish has cleaved to my hands,
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
Let me sow—and another eat, And let my products be rooted out.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
If my heart has been enticed by a woman, And I laid wait by the opening of my neighbor,
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
Let my wife grind to another, And let others bend over her.
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
For it [is] a wicked thing, and a judicial iniquity;
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
For it [is] a fire, it consumes to destruction, And takes root among all my increase,
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
If I despise the cause of my manservant, And of my handmaid, In their contending with me,
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
Then what do I do when God arises? And when He inspects, What do I answer Him?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Did He that made me in the womb not make him? Indeed, One prepares us in the womb.
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
If I withhold the poor from pleasure, And consume the eyes of the widow,
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
And I eat my morsel by myself, And the orphan has nothing [to] eat of it,
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
(But from my youth He grew up with me as [with] a father, And from the belly of my mother I am led),
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
If I see [any] perishing without clothing, And there is no covering for the needy,
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
If his loins have not blessed me, And from the fleece of my sheep He does not warm himself,
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
If I have waved my hand at the fatherless, When I see [him] in the gate of my court,
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
Let my shoulder fall from its blade, And the bone from my arm be broken.
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
For calamity [from] God [is] a dread to me, And because of His excellence I am not able.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
If I have made gold my confidence, And to the pure gold have said, My trust;
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
If I rejoice because my wealth [is] great, And because my hand has found abundance,
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
If I see the light when it shines, And the precious moon walking,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
And my heart is enticed in secret, And my hand kisses my mouth,
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
It also [is] a judicial iniquity, For I had lied to God above.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
If I rejoice at the ruin of my hater, And stirred up myself when evil found him,
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
Indeed, I have not permitted my mouth to sin, To ask with an oath his life.
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
If not, say, O men of my tent: O that we had of his flesh, we are not satisfied.
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
A stranger does not lodge in the street, I open my doors to the traveler.
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
If I have covered my transgressions as Adam, To hide my iniquity in my bosom,
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
Because I fear a great multitude, And the contempt of families frightens me, Then I am silent, I do not go out of the opening.
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
Who gives to me a hearing? Behold, my mark. The Mighty One answers me, And my adversary has written a bill.
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
If not—on my shoulder I take it up, I bind it [as] a crown on myself.
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
The number of my steps I tell Him, As a leader I approach Him.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
If my land cries out against me, And together its furrows weep,
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
If I consumed its strength without money, And the life of its possessors, I have caused to breathe out,
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
Instead of wheat let a thorn go forth, And instead of barley a useless weed!” The words of Job are finished.
