Йов 29
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
And Job again took up the word and said,
2 „О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
If only I might again be as I was in the months which are past, in the days when God was watching over me!
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
When his light was shining over my head, and when I went through the dark by his light.
4 як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
As I was in my flowering years, when my tent was covered by the hand of God;
5 коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
While the Ruler of all was still with me, and my children were round me;
6 коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
When my steps were washed with milk, and rivers of oil were flowing out of the rock for me.
7 Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
When I went out of my door to go up to the town, and took my seat in the public place,
8 як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
The young men saw me, and went away, and the old men got up from their seats;
9 зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
The rulers kept quiet, and put their hands on their mouths;
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
The chiefs kept back their words, and their tongues were joined to the roofs of their mouths.
11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
For when it came to their ears, men said that I was truly happy; and when their eyes saw, they gave witness to me;
12 бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
For I was a saviour to the poor when he was crying for help, to the child with no father, and to him who had no supporter.
13 Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
The blessing of him who was near to destruction came on me, and I put a song of joy into the widow's heart.
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
I put on righteousness as my clothing, and was full of it; right decisions were to me a robe and a head-dress.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
I was eyes to the blind, and feet to him who had no power of walking.
16 Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
I was a father to the poor, searching out the cause of him who was strange to me.
17 Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
By me the great teeth of the evil-doer were broken, and I made him give up what he had violently taken away.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Then I said, I will come to my end with my children round me, my days will be as the sand in number;
19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
My root will be open to the waters, and the night mist will be on my branches,
20 Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
My glory will be ever new, and my bow will be readily bent in my hand.
21 Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Men gave ear to me, waiting and keeping quiet for my suggestions.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
After I had said what was in my mind, they were quiet and let my words go deep into their hearts;
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
They were waiting for me as for the rain, opening their mouths wide as for the spring rains.
24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
I was laughing at them when they had no hope, and the light of my face was never clouded by their fear.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
I took my place as a chief, guiding them on their way, and I was as a king among his army. ...
