Йов 24
1 Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
“For this reason from the Mighty One Times have not been hidden, And those knowing Him have not seen His days.
2 Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
They reach the borders, They have taken a drove away violently, Indeed, they do evil.
3 займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
They lead away the donkey of the fatherless, They take in pledge the ox of the widow,
4 вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
They turn aside the needy from the way, Together have hid the poor of the earth.
5 Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
Behold, wild donkeys in a wilderness, They have gone out about their work, Seeking early for prey, A mixture for himself—food for young ones.
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
They reap his provender in a field, And they glean the vineyard of the wicked.
7 на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
They cause the naked to lodge without clothing. And there is no covering in the cold.
8 мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
From the inundation of hills they are wet, And without a refuge—have embraced a rock.
9 Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
They take away violently The orphan from the breast, And they lay a pledge on the poor.
10 Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
Naked, they have gone without clothing, And hungry—have taken away a sheaf.
11 Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
They make oil between their walls, They have trodden winepresses, and thirst.
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
Men groan because of enmity, And the soul of pierced ones cries, And God does not give praise.
13 Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
They have been those rebelling against light, They have not discerned His ways, Nor abided in His paths.
14 На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
The murderer rises at the light, He slays the poor and needy, And in the night he is as a thief.
15 А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
And the eye of an adulterer Has observed the twilight, Saying, No eye beholds me. And he puts the face in secret.
16 Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
He has dug in the darkness—houses; By day they shut themselves up, They have not known light.
17 бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
When together, morning [is] death-shade to them, When he discerns the terrors of death-shade.
18 Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
He [is] light on the face of the waters, Their portion is vilified in the earth, He does not turn the way of vineyards.
Drought—also heat—consume snow-waters, Sheol—[those who] have sinned. (Sheol h7585)
20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
The womb forgets him, The worm sweetens [on] him, He is remembered no more, And wickedness is broken as a tree.
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
Treating evil the barren [who] does not bear, And he does no good [to] the widow,
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
And [God] has drawn the mighty by His power, He rises, and none believes in life.
23 Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
He gives to him confidence, and he is supported, And His eyes [are] on their ways.
24 піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
They were high [for] a little, and they are not, And they have been brought low. They are shut up as all [others], And cut off as the head of an ear of grain.
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
And if not now, who proves me a liar, And makes my word of nothing?”
